Пам’яті Володимира Ситника

Всеукраїнська акція “В традиціях високої звитяги”.

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту  ТУТ

✏️ Гончаренко Дарія Русланівна, учениця Степанківського ліцею – закладу загальної середньої освіти  Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

✏️ “Ми – горда держава  незламних людей! Пам’яті Володимира Ситника присвячується…”

 

 Герой − це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя;

людина, яка присвятила своє життя служінню державі, 

себе одну − служінню багатьом.
Г. Лессінг

 

 Війна… Скільки втрачених життів та доль несе це слово. Війною окутана і сучасна Україна. Історія нашої держави сповнена різними подіями: як щасливими, так і трагічними. Та в основному події минулого залишили гіркий слід в пам’яті народу. Зараз моє серце сповнює два почуття: почуття смутку і вдячності. Вдячності тим, хто воює за волю. Одному з них я й присвятила цю розповідь.

Володимир Миколайович Ситник народився 11 березня 1976 року в місті Черкаси. Закінчив вісім класів Черкаської середньої школи №11, потім навчався у Черкаському політехнічному технікумі. 

У 1998 р. закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Так склалася доля, що Володимир потрапив на службу в Донецьк. У тому ж місті в 1998-2012 роках він служив викладачем у Центрі перепідготовки пожежників, у 2006 року закінчив Донецький національний університет за спеціальністю “економіка”.

Вперше Володимир не прийшов додому після чергування 4-5 серпня 2014 р. Невдовзі повернувся з ознаками побиття. Розповів, що його запросила господиня дому з Ясинуватої, яку він раніше врятував від пожежі, щоб віддячити йому продуктами за врятування дому. Після того, Володимир їхав мотоциклом дорогою Макіївка-Ясинувата. І в один момент його обігнав автомобіль УАЗ із російським прапором. З неї помітили, що капітан їхав, користуючись навігатором у телефоні. Його затримали та доставили в комендатуру ДНР у Макіївці, де жорстоко побили, частково зламали щелепу, але все ж відпустили.

Вдруге Володимир Ситник зник 12 серпня: «поїхав зранку на роботу і не повернувся». Знайомий героя тоді з дня на день чекав арешту, бо мав чимало важлививої інформації, що лякало так звану владу, та й серед знайомих вже двоє побували у підвалах ДНР. Через тиждень стало зрозуміло, що Володимир уже не повернеться, тому товариш почав пошуки. Його шукали всюди. У пожежній частині, де він працював, не з’являвся кілька днів, тому вирішили йти до терористів ДНР, в “Оплот” і “Восток” -Макіївську комендатуру, що займала приміщенні СБУ. Але марно, Володимира Ситника ніде не було.

Пожежники частини капітана Ситника розповіли про останній день Володимира: «О 2 годині ночі 12 серпня, коли він приїхав на службу, то на нього вже чекала “контррозвідка ДНР”: 12 бойовиків на 2 автомобілях. Серед працівників його пожежної частини були й сепаратисти, які вороже ставились до капітана Ситника. Серед речей, у службовому гардеробі, знайшли докладні схеми сіл Пісок та Спартак – саме ті схеми, які він використовував для пошуку придбання земельної ділянки”.

Знайомий розповідав, що після того, як Володимира Ситника на трасі в Макіївці затримали росіяни, то відразу ж передали дані про нього до російської контррозвідки, що була розміщена в будівлі СБУ, під маркою МГБ ДНР. Його заарештували на службі, у пожежній частині, де він працював. Далі – обшуки і  знайдені схеми. У цей період, терористи були стурбовані пошуками “укропських коригувальників”, тому вирішили, що саме Володимир і був ним, тож жорстоко катували, від чого він і помер.

За офіційною версією: 12 серпня 2014 р. до приміщення четвертої Державної пожежно-рятувальної частини першого Державного пожежно-рятувального загону увірвалися озброєні люди. Першим на їх шляху став капітан служби цивільного захисту – Володимир Ситник, який в той день був черговим у частині. Терористи схопили офіцера і запхали його в автомобіль та поїхали в невідомому напрямку.

Довгі три роки нічого було невідомо про долю капітана, й рідні і його знайомі намагалися дізнатися хоч щось. Це вдалося зробити лише 5 липня 2017 року, коли до Головного управління зателефонували з Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Лікар повідомив, що під час проведення генетичної експертизи тіла невідомого чоловіка у спеціальній лабораторії в Дніпрі, встановили, що це – Ситник Володимир Миколайович. Стало відомим, що його  було знайдено біля селища Піски Ясинуватського району Донецької області, де тривали активні бойові дії. Він був похований, як Невідомий Герой, на Краснопільському кладовищі міста Дніпра.

7 жовтня 2017 року перепохований на кладовищі села Степанки Черкаського району Черкаської області.

Сьогодні тисячі наших синів і дочок захищають свою державу – Україну. Вони – герої. А герої не вмирають.Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Слава Україні! Героям Слава!

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

За інформацією Головного управління ДСНС України в Донецькій області, всього від рук окупантів загинуло 14 рятувальників.

Джерело: https://censor.net/ua/p458526

https://umoloda.kyiv.ua/number/0/188/116539/