Козівщина

Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту  ТУТ

✏️ Солтис Марта, вихованка гуртка історичне краєзнавство Комунального закладу позашкільної освіти Козівського будинку дитячої та юнацької творчості «Юність» Козівської селищної ради Тернопільської області.

✏️ «ЗА РІДНИЙ КРАЙ, ЗА КРАЙ СВЯТИЙ ВІДДАЛИ ВІК ВИ МОЛОДИЙ!».

(*для безпеки карти в додатках роботи приховані)

 

Вступ

Минають роки. Пам’ять не згасає в серцях людей.  Вмовкають один по одному живі голоси. Але назавжди зостанеться чиста правда великої боротьби, пам’ять роду, жива історія нації.

Сьогодні, згадуючи багаточисельні події, довгі дні боротьби за  самостійність, незалежність у всій величі усвідомлюєш той титанічний ратний подвиг українських героїв, який вони здійснили заради прийдешніх поколінь. Їх, синів і дочок, об’єднувала одна мета-здобути незалежність. І вони добросовісно виконували цю благородну місію, жертвуючи своїм життям. 

Козівщина багата історичними подіями і славними традиціями національно визвольної боротьби. Жителі краю в небезпечні часи завжди ставали на захист Вітчизни, мужньо боролися за свободу.  У  міжвоєнний період у наших краях набув розвитку національний рух, діяла розгалужена мережа ОУН, а в умовах гітлерівської окупації знаходився центр національно-визвольних сил під проводом ОУН- УПА. У таких селах як Бишки, Конюхи, Олесино, Криве, Денисів працювали чільні діячі ОУН,УПА- Роман Шухевич, псевдонім «Тарас Чупринка», Ярослав Стецько, пс. «Карбович», Микола Арсенич, пс.«Максим», Яків Бусел, пс.«Київський» та багато інших провідників.

 З історичних джерел ми дізналися, що Козівська земля виховала видатних керманичів ОУН,УПА, які відіграли видатну роль в історії України визвольних змагань. Серед них імена Дмитра Мирона, пс. «Орлик», Осипа Дяківа, пс. «Горновий», Ярослава Старуха, пс. «Стяг», Лева Зацного, пс. «Троян», Петра Федоріва, пс. «Дальнич»,Степана Голяша, пс. «Мар» Івана Шанайди , пс. « Данило» , отця Миколи Хмільовського , пс. « Лаврівський», що уславилися в боротьбі з нацистськими і більшовицькими поневолювачами українського народу. Про те, що визвольна боротьба ОУН УПА на Козівщині була масовою свідчать вражаючі цифри. Так, у лавах ОУН- УПА краю загинуло понад 900 борців Козівського району, понад 500 патріотів більшовики ув’язнили в тюрмах і концтаборах, а приблизними даними 1114 осіб вивезли до віддалених куточків Сибіру і спекотної Азії.

        Метою нашої пошукової роботи є ознайомлення вихованців із трагічними сторінками нашої історії, особистостями, які боролися за вільну українську державу, виховання в учнівської молоді патріотичних почуттів, гордості за кращих синів  рідної землі, які відстоювали незалежність і свободу нашої Батьківщини, поваги до історичного минулого українського народу, сприяти збереженню пам’яті про тяжкі випробування нашого народу, розвивати вміння працювати над науково-дослідницькими питаннями; залучення вихованців  до активної діяльності з вивчення історії, свого краю.  

Основними завданнями експедиції є:  

– облікувати пам’ятні знаки борцям за волю України на нашому маршруті та фіксувати їх стан. (Саме тому ми вирішили усі фотографії пам’ятників, споруджених на честь УПА, систематизувати і підготувати фотовиставку).

– провести інформування учнів про створення і  діяльність ОУН- УПА  в нашому краї;

–  провести одноденну туристську мандрівку за наміченим маршрутом місцями,  де перебував Провідник ОУН в Україні, головний командир УПА Роман Шухевич   у Козівському районі;

–  виховувати в гуртківців повагу до тих часів, викликати у вихованців почуття патріотизму, національної гордості, самосвідомості, любові до рідного краю, до своєї землі і народу;

– розвивати почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об’єктивно оцінювати історичні події;

–  залучити вихованців та широкі верстви населення до проведення низки навчально-виховних заходів під гаслом «Діяльність ОУН-УПА на Козівщині»;

–  активізувати учнівську молодь до пошукової роботи по вивченню пам’яток  історії й культури рідного краю;  

–  сприяти здобуттю учасниками експедиційного загону  додаткових знань про свій рідний край, підвищення загальноосвітнього рівня школярів, та використання цих знань на уроках та в позакласній роботі;  

–  поширювати увагу туристичних установ та освітніх закладів, громадських організацій до туристсько-краєзнавчої роботи школярів.

Форма проведення:      Одноденна туристська мандрівка  за  маршрутом  в межах району: смт. Козова – Геленки – Олесино – Ценів – Бишки – Августівка – Козова з виконанням дослідницьких завдань за тематикою і напрямом експедиції(додаток1).

Актуальністьта новизна нашого дослідження полягає в тому, що нами вперше здійснена спроба систематизувати матеріали про учасників ОУН-УПА в  Козівському районі і перебування Романа Шухевича на території Козівщини. Вибрана тема являється на сьогоднішній день досить актуальною в аспекті розвитку патріотизму нашої молоді та усвідомлення національної гідності українця.

Основна частина

Спливають роки за роками. Згадується, скільки пережито неспокійних, тривожних і трагічних днів та ночей у нашому повстанському краю. Навіть підлітки були тоді задіяні в ОУНівське підпілля. Їх вчили, як виконувати доручення, як зберігати таємниці, вчили любити Україну і жити для неї. Це була Організація Українських Націоналістів, яка стала ініціатором створення і ідейним натхненником Української Повстанської Армії. Прислухаймось  до голосу історії!

Виявлення всієї правди, світла і тіней минулого особливо важливе для історії. В кожному історичному періоді є світло і тінь. Так і в нашому минулому  були зрадники, та все ж таки було набагато більше героїв, таких, як Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич і десятки тисяч воїнів УПА, які з власної волі віддали своє життя в героїчних змаганнях за Українську Соборну Самостійну Незалежну  Державу.

На їхньому прикладі повинно виростати нове українське покоління, якому будувати майбутнє життя нашої держави.

Юні пошуковці-краєзнавці  Козівського БДЮТ  поставили перед собою завдання, зібрати матеріали про національно-визвольну боротьбу  у нашому краю і діяльність Романа Шухевича на теренах Козівщини.

У галереї національних борців постать Романа Шухевича посідає виняткове місце. Доля поставила перед Шухевичем й тисячами інших вибір – жити рабом або боротися за свободу до останнього подиху. Вони обрали останнє й повністю присвятили себе служінню ідеї Української Державності. Життя й діяльність Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» яскравий взірець героїчної боротьби за незалежність України та чудовий приклад для сучасного покоління.

Роман Шухевич (додаток17) (псевдо: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка» народився 30 червня1907,у  м. Львові – український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). 

Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950) Роман Шухевич – загинув  5 березня1950,у селі Білогорща(додаток19), нині у складі м. Львова . Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.  Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави,посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба1950р.

Пропонується одноденна мандрівка по одному з напрямів Козівського району, з метою  ознайомлення учасників експедиційного загону  з  славними патріотами нашого краю, побратимами і соратниками Романа Шухевича,а також створення нової путівки за нашим туристсько-краєзнавчим маршрутом: Козова – Геленки – Олесино – Ценів – Бишки – Августівка – Козова.

 Ми вирішили вже сьогодні будемо робити щось для майбутнього нашої держави. І напевно найголовніше – це виховувати достойних українських громадян. Тому наше завдання потурбуватись про те, щоб якомога більше людей дізналися  про своїх героїв, щоб вони прагнули хоч трохи бути схожими на них. 

 Розпочинаємо нашу екскурсійну подорож із невеликого вступного інструктажу біля районного будинку дитячої та юнацької творчості, і вирушаємо в мандрівку.

Ми вирушаємо на вулицю Лева Зацного(додаток3), в честь якого вона названа, (колишня назва вулиці Валова, Комсомольська)(додаток4) саме тут народився і жив великий патріот і славний герой Козівщини- Лев Зацний(додаток5)побратим і помічник Романа Шухевича.

З архівних матеріалів і довідкової літератури, ми дізналися, що він був  популярним серед населення Козови як диригент, музикант і культурно-громадський діяч. Мав талант до музики, добре грав на скрипці і навчав інших, майстерно керував хором, садив дерева(додаток10).

Понад усе любив свою землю, свій народ і заради нього всім пожертвував. Лев Ярослав Зацний(в підпіллі Троян, Вік, Декан)(додаток2) народився 3 травня 1911 року в Козові в родині канцеляриста суду Іллі Зацного та Анни Добровольської.  

У роки першої світової війни і визвольних змагань проходило його дитинство, пізнання навколишнього  світу, усвідомлення себе. Тогочасні незгоди, скрута гартувала волю, а подвиги батьків, стрілецька доблесть і самопожертва сталили дух, будили національну гідність. Він ріс серед нового покоління, яке згодом стало під  прапор боротьби за свою державу поряд з учасниками  військових подій.

Коли в 1929 році постала ОУН Лев Зацний зайняв пост організаційного референта в Повітовому Проводі, а його заступником і бойовим референтом став Володимир Герета. До складу Проводу входили Ярослав Старух, Дмитро Мирон, Іван Думик, Петро Федорів, Григорій Голяш(додаток7).

 Він  член повітового, відтак окружного проводу Бережанщини(1929-1936рр), заступник організаційного референта Крайового проводу ОУН на ЗУЗ (1938), бойовий референт(1939р.), учасник подій на Карпатській Україні, брав участь у нарадах 9-10 лютого1940 р у Кракові, на яких створено Революційний провід ОУН та у нараді військовиків 10 березня 1940 року, на якій з метою організації збройного зриву на Україні утворено Повстанський штаб. Керівником відділу зв’язку  у цьому штабі було призначено Романа Шухевича, а Лева Зацного – його помічником. Штаб займався відбором добровольців, морально та фізично готових до небезпечної праці у проти більшовицькому підпіллі, при цьому не обтяжених сім’єю. Таких виявилося близько 60 осіб. З кожним із них проводив співбесіду Степан Бандера.

Вдосвіта 1 вересня 1940 року група з чотирьох чоловік, в якій був Лев  Зацний, виконуючи завдання ,при переході ріки Сян, загинув.

В Козові біля  храму  Успіння Пресвятої Богородиці встановлено Пам′ятний хрест на честь Лева Зацного(додаток 9), до 75 річниці від дня загибелі.

У Козівській гімназії знаходиться бюст Лева Зацного, створеного нашим місцевим скульптором Іваном Сонсядло, а також відкрили у гімназії  та освятили меморіальну дошку нашим землякам, борцям за волю України Володимиру Гереті та Леву Зацному. Слава і честь вам, борці за свободу Герої ідеї святої, Славне лицарство, орли України, Слава і честь вам, герої!

Ми продовжуємо нашу мандрівку і на нашому маршруті мальовниче подільське село Олесино розташоване у південно-західній частині Козівського району за 7 км від райцентру. Славне село своїми героями, патріотами, які понад усе любили свій рідний край. З довідкової літератури ми дізналися, що тут у цьому селі 21 червня 1921 року народився Осип Дяків «Горновий» патріот, член  крайового Проводу юнацтва ОУН (додаток12). Тринадцятирічним хлопцем, Осип Дяків-Горновий, навчаючись у Бережанській гімназії, стає членом  підпільного юнацтва ОУН і бере активну участь у всіх сферах революційної праці з молоддю. У 1940 році його засуджено на десять років за членство в ОУН. У 1941-1943  він член осередку пропаганди Бережанської округи ОУН на українських землях,член крайового проводу ОУН,заступник славного Романа Шухевича(додаток20). 28 листопада 1950 року в лісі біля села Велике Поле Яворівського району на Львівщині Осип Дяків(«Горновий») (додаток13)та кілька його побратимів героїчно загинули в нерівному бою із більшовицьким загоном. За великий внесок у визвольну боротьбу українського народу за свою незалежність Осипа Дяківа було нагороджено двома найвищими нагородами – Золотим і Срібним Хрестом Заслуги. 

Історія підтвердила, боротьба мільйонів патріотів не була марною. Вона спонукала молоде покоління переглянути історію, повернути народові його віру в незалежність та державність нашої України. Ознайомившись  з історією Осипа Дяківа -Горнового,ми зрозуміли для себе, що не маємо права забувати українських патріотів, які заплатили за те, щоб бути українцями , найвищу ціну – життя. Продовжуємо нашу подорож.

На нашому маршруті село Бишки . З історичних джерел ми дізналися, що це село було центром визвольного руху, в якому в 1943-45 рр(додаток 14).  знаходився штаб Проводу ОУН і командування УПА, де перебували Роман Шухевич і його побратими : Яків Бусел, Дмитро Маївський, Катерина Зарицька, Осип Дяків, Петро Федун та інші провідні діячі. 

У селі було 17 криївок, де переховувались провідні і місцеві діячі ОУН. Переважно у криївці господаря Олекси Лихолата (с. Бишки) проводилися наради Проводу ОУН. 

За конспірацію криївок відповідав референт організаційно-кадровий ОУН «Поділля» Григорій Голяш – «Шолом».

 З архівних матеріалів ми дізналися, що від серпня 1944 р. з приходом радянської влади Роман Шухевич проводив загальне керівництво повстанськими діями зі своїх штаб-квартир. 

Штаб-квартири Командира, чи як у підпіллі конспіративно називали «хати», постійно змінювались, залежно від потреб керівництва, вимог конспірації, конкретних дій репресивних органів та загальної окупаційної політики по відношенню до населення. Під словом «хата» слід розуміти конспіративне помешкання, домівку підпільника, у якій доводилось Командирові перебувати й працювати. У такій «хаті» найчастіше була ще й добре замаскована криївка, де зберігались зброя й амуніція, медикаменти, гроші, нелегальна література, канцелярське приладдя, харчові продукти тощо.

З розповідей селян ми дізналися, що Бишки були особливими, оскільки найбільш випромінювали патріотичний дух і відзначались активністю дій у всіх ділянках,вони були прикладом для інших. У Бишках ми відвідали такі краєзнавчі об’єкти :музей УПА(додаток15), криївка, пам’ятник Борцям за волю України(додаток16), хрест-пам’ятник до Дня незалежності України, насипані могили воякові Легіону УСС Д. Куфтелю та невідомим повстанцям із написом «Спіть , сини, в тій надії, що збудуться ваші мрії». Тут ми дізналися від місцевих жителів, що планується в скорому часі (вже є проект) створення музею національно-визвольної боротьби та надати йому ім’я генерала СБ ОУН Миколи Арсенича «Михайла». Це буде просвітницький центр історичної звитяги нашого народу у борні за волю й незалежність України. Оглянувши ці об’єкти ми вирушили далі.

 На нашому маршруті АВГУСТІВКА – село Козівського району Тернопільської області , яке існує вже понад  300 років.

Чому така увага саме до цього села. Тому, що тут живуть небайдужі люди, які від діда прадіда шанують свій рід, своє коріння. Багато різного пережили тутешні люди від татарської навали, через війни, визвольні змагання попереднього століття до сьогодення. А одна з сторінок історії цього чудового села стосується Героя України-Головного командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича, який перебував тут з осені 1944 до весни 1945 року.

Періодично  Роман Шухевич виїздив на різні зустрічі, а весною криївку залишив і більше сюди не повертався. Але крім славного героя Романа Шухевича у цьому селі було багато патріотів, які дуже любили Україну і боролися за неї(додаток18) . У боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (1942–1953 рр.) полягло 25 мешканців Августівки, серед них: Василь, Йосафат і Петро Адамики, Іван і Микола Андрусишини, Тимофій Васильчишин, Федір Голубовський, Дмитро Довгомуд, Петро Дорош, Йосип Іваночко, Іван Когут та ін.У травні 1944 р. нацисти насильно забрали на роботу до Німеччини 23 молодих людей; 20 – згодом повернулися додому.

Від жителя села Августівка Онуфрія Штокала,  ми дізналися про побратима Романа Шухевича Івана Когута( Бродич) -засновника ОУН в Августівці в 1934 році і почули історію створення криївки у селі.

Було вирішено побудувати криївку для Романа Шухевича в Іванового брата на обійсті Петра Когута.  Підібрали надійних людей і почали її будувати взимку 1944 року в глибокій конспірації. Вивозили землю на городи оунівців. Вхід до криївки був з хати(додаток19). У кімнаті відсувався камінь, що служив за кришку, далі був отвір до льоху, а там прохід довжиною 10 метрів. Криївка мала 4 метри довжини і 3 – ширини, висота сягала росту людини. Стіни були оббиті килимами, підлога- з  дощок. Тут були крісла, ліжко, стіл. Зверху криївку встеляв шар землі в півтора метра. Посеред двору росла груша, що мала дупло до самого низу, тож була одночасно вентилятором, а також була можливість підтримувати зв’язок з командуванням через радіостанцію.

В знак пошани до цього патріота України до дня села встановлено споруду з написом: “В цій хаті в 1944-1945 був штаб Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича”, а активісти села виступили з ініціативою спорудження пам’ятника Роману Шухевич. Бо із 43 років свого життя, 27 він віддав священній боротьбі за визволення віками мордованого українського народу за вільну  незалежну Україну.

Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту

Роки… Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваймо ми патріотів  і нашого краю. Вклонімося священним могилам героїв, які віддали за нас молодече  життя. І  розвиваймо  в собі національну свідомість, дух високої моралі активну громадянську позицію, будьмо гідними нащадками героїв.

В роки грізного лихоліття Українська Повстанська Армія підняла Прапор визвольної боротьби за Українську державу. Вона вписала нові сторінки в історію українського війська. Воїни Української Повстанської Армії – це лицарі-герої, що встали, наче  з казки, на оборону і визволення народу. Це велетні, подвигам яких донині немає рівних у світі.

Ми повинні пам’ятати про  вояків  Української Повстанської Армії, яка не має аналогів у світовій історії, армії, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави .

Всім нам відомо, що вже понад вісім років в Україні триває війна. Знову доводиться захищати кордони держави, віддавати життя за її цілісність та незалежність. Сучасні герої – це прості українці, які борються за краще майбутнє. Так само, як боролися наші батьки та діди. 

Провівши пошукову роботу, учасниками експедиційного загону, ми зробили висновок, що у Козівському районі свято бережуть пам’ять про славних героїв-земляків національно-визвольної боротьби, досліджують і вивчають. 

Така подорож є одним з шляхів досягнення мети, яку ми перед собою поставили. Подорож сприяє вихованню дбайливого ставлення учнів до пам’ятних місць пов’язаних з певною особистістю, до природи рідного краю, до духовних надбань, показує значимість їх у історії держави. Зміст нашої мандрівки розширив і поглибив знання учасників експедиції і з географії і з історії свого краю, що безумовно пов`язані між собою. Ці знання школярі зможуть активно використати на уроках.  

Дана екскурсійна мандрівка дає можливість збагатити духовне життя дітей, виховувати глибоку повагу до славного історичного минулого, зокрема учасників УПА. Дана екскурсія активізує учнівську молодь до пошукової краєзнавчої роботи. Матеріали туристської мандрівки можна використовувати, як вчителям історії рідного краю, вчителям географії. Проходячи цим маршрутом в тих населених пунктах є ще цікаві об’єкти, які можна оглянути під час  проведення екскурсійної мандрівки.

 

Об’єкти в селі Геленки:

церква святого Дмитрія(1943реставрована 1991)

 капличка (реставрована 2001)

«фігура» Матері Божої (встановлена на честь скасування панщини)

Об’єкти в селі Олесино

Церква Зіслання Святого Духа (1938, мурована).

Споруджено пам’ятники:

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),

Осипу Дякову-Горновому (1997, скульптор І. Козлик),

встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1861),

насипана символічна могила Борцям за волю України (1992).

загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку.

Об’єкти в селі Августівка

У селі є кам’яна Церква Святого Онуфрія, збудована 1913 року, реконструйована в 1944 році.

Споруджений пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям(1965);

насипано символічну могилу борцям за волю України – 1992;

встановлено погруддя Володимира Вихруща, поета-пісняра, 2004р

 

Список використаної літератури

1. Бережанська Земля у 2-х томах, 1970 1998р.
2. Володимир Барна. Козівський район, краєзнавчо-туристичний путівник.

3. Володимир Шкільний. Лев Зацний. Шляхи життя і боротьби, 1996р.
4. Інтернет – ресурс
5. Козова і околиці в спогадах емігрантів. 1992р.
6. Літературно-мистецька Козівщина, 2003р.
7. Олесино. Колиска провідників воюючої України. Спогади, Львів 2008
8. Газета «Вільне слово», 23.09.1995р.
9. Публікації із районної газети  «Вільне слово», обласної «Вільне життя».

10. Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004– 2010.

11. Ядвіга Федик. Роки і люди Козова 1944-1994