Гуменюк Орест

Всеукраїнська акція “В традиціях високої звитяги”.

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту  ТУТ

✏️ Гладій Анастасія, Мечищівський ліцей Саранчуківської сільської ради Тернопільської області. 

Керівник Кашараба М. Г. – вчитель історії.

✏️ “ВІДОМІ ПОСТАТІ МЕЧИЩІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ“.

 

Гуменюк Орест Володимирович – ветеран національно-визвольних змагань, колишній вояк УПА — зв’язковий сотні “Холодноярці”, політв’язень, станичний Братства ветеранів ОУН-УПА “Лисоня”, голова Спілки політв’язнів і репресованих.

 

Народився Гуменюк Орест у звичайній селянській сім’ї 28 березня 1931 року в с. Мечищів Курянівської гміни Бережанського повіту Тернопільського воєводства. Батько Гуменюк Володимир корінний мечищанин, народився у 1892 р.  У роки Першої світової війни Володимир Гуменюк воював у складі Австро-Угорської армії. В 1916 р. потрапив у полон до росіян і перебував у таборі П’ятигорську. Після втечі з табору Гуменюк Володимир приєднався до армії Симона Петлюри, де захворів тифом. Мати Андрусів Ганна Григорівна (1903 р. н.) родом з Рогатинщини. За активну участь в УПА синів Миколи та Ореста була заарештована та кинута до Бережанської в’язниці. Жінка не витримала жорстоких катувань і збожеволіла.

В 1938 р. в селі Мечищів завершили будівництво нової школи на 7 класів. [5, 198] Цього року Гуменюк Орест пішов у 1 клас. Навчання в школі проводилося польською мовою. У даній школі він навчався до 1942 ріку. Осінню 1939 р. у Східну Галичину прийшли більшовики. У радянській історіографії позитивна оцінка надавалася реорганізації шкільництва, як і всієї “соціалістичної перебудови” краю. Відбулося стрімке зростання кількості шкіл з українською мовою навчання, освіта стала безкоштовною, що дало можливість охопити навчанням усіх дітей шкільного віку. Нажаль виховання учнів проводилося в атеїстичному напрямку, запровадженні були не національні, а геополітичні чинники, покликані забезпечити не корінні інтереси місцевого, переважно українського населення, а далекосяжні плани радянського політичного режиму. Вчителькою Гуменюка Ореста була Пасічник Ірина. У інтерв’ю, записаного 11 березня 2016 р. працівницею Бережанського краєзнавчого музею, Орест Володимирович згадує Пасічник Ірину теплими, хорошими словами, яка несла у своїх устах патріотичний дух, стала для нинішнього покоління живим джерелом історичних знань, довгожителька с. Мечищів.

Із приходом радянської влади в вересні 1939 р. частина поляків втекла із села, а жителі Мечищева організували самооборону. Член самооборони Заторський, житель с. Надорожнів, підняв у центрі села Мечищів синьо-жовтий прапор. Радянський командир наказав прапор зняти і здати зброю. Поляків, які залишилися у селі, радянська влада вивезли в Сибір, а разом із ними вивезли сім’ю Заторських. (зі спогадів Гуменюка О. В.)

У приміщенні Бережанської гімназії, сьогодні Бережанської ЗОШ І-ІІІ ст.  № 1, у реєстраційному пункті Гуменюк Орест, представившись Миколою, зробив документи на вивіз до Німеччини. І 22 липня 1942 р. ешелони із остарбайтерами вирушив на Львів по залізничній колії Підгайці – Львів, яку зруйнували німці у 1944 р. Орест Володимирович згадує, що разом із ним у вагоні їхав Фаріон Василь, житель с. Мечищів. Так без дозволу батьків одинадцятирічний Орест, замість брата Миколи (1925 р. н.), який перебував у відділі УПА “Холодноярці” (псевдо “Кос”), виїхав  у Німеччину на роботу.  Спочатку утримували його в таборі Дефлес, а згодом перевели в табір Ледскронь біля Мариштрібау. З цього табору відправили до роботи в сільське господарство пастухом до бауерки Ельзи Міллер в с. Бринліц, що за 25 км від Цвікау. Через знущання бауерки  кінці 1943 року Орест Володимирович втік. В м. Цвікау був затриманий залізничною поліцією та переданий кримінальній поліції. Перебував під слідством 4 місяці. Під час розслідування про втечу із ферми слідчі не дізналися і відправили до батьків.

Після повернення додому у грудні 1943 р. був залучений до діяльності УПА, як зв’язковий, адже у лавах УПА перебував старший брат Микола. Потім працював при районовому провіднику «Громі» (Петро Чмир) розвідником-зв’язковим. В квітні 1944 р., при формуванні Бережанської славної сотні “Холодноярці”, котра під керівництвом відомого командира “Крука” (Богдана Федика) у складі військової округи № 3 “Лисоня” діяла на Поділлі і в Карпатах, був зачислений розвідником під псевдо “Тарас” в курінь “Бондаренка”. Гуменюк Орест був наймолодший у курені, в цей час йому виповнилося 13 років і при виборі псевдо назвали “Тарас” на честь Т. Г. Шевченка та його вірша “Мені тринадцятий минало”. В названій сотні перебував до кінця 1944 р. Протягом зимових місяців лікувався в с. Жовчів Рогатинського району. Сотня проходила фронт в Карпатах, витримала шість боїв з німцями. З початку 1945 року до 24 липня 1947 року перебував у боївці надрайонової СБ провідника “Вія” (Євген Смик). Завданням боївки було охороняти терен Рогатинщини, де часто перебував Р. Шухевич. Гуменюку Оресту доля подарувала зустріч із Романом Шухевичем на якій зав’язалася розмова щодо майбутнього молодого Ореста.

Для боротьби з ОУН — УПА в Західну Україну було направлено регулярні частини радянської армії з артилерією та частини НКВС з мережею агентів. З місцевого населення йшло формування підрозділів помічників для боротьби з ОУН – УПА. Радянська влада масово виселяла населення з районів розташування баз УПА, а також виселяли цілі сім’ї, цілі села за зв’язок з УПА. У цей період було вивезено із Західної України майже 500 тис. осіб. Проводилися тотальні прочісування місцевості. Каральні загони спалювали та вирубували значні лісові масиви, де зосереджувалися оунівські партизани.

Так 4 травня 1945 р. у лісах під с. Вільховець Бережанського району потрапив у засідку НКВД брат Микола, був поранений, щоб не здатися живим – застрілився.

У травні 1945 року заарештували Ганну, маму Ореста Гуменюка, яку допитували шість місяців, а коли її довели до божевілля, то відпустили.

Гуменюка Ореста 25 липня 1947 р., внаслідок зради одного з односельчан, заарештували працівники залізничного НКВД. Це сталося у м. Бережани між мостом через річку Золота Липа та теперішнього будинку кінотеатру. (фото місця арешту. Енкаведисти затягли 16-ти річного Ореста у будинок з якого вигнали власників і провели детальний обшук. При Гуменюку Оресту нічого не знайшли і відправили в м. Ходорів, де його утримували у підвалі. Дуже жорстоким виявилося ув’язнення у м. Стрию де Гуменюка Ореста тримали у металевій клітці із щурами. У обох містах у камери підселювали шпигунів, які намагалися спровокувати і вивідати інформацію про діяльність воїнів УПА. Допити у м. Львові відбувалися на вул. Судова, 7 (залізничне НКВД).   18 вересня 1947 р. Ореста Володимировича засудив виїзний Тернопільський трибунал Прикарпатського військового округу за ст. 54-1а, 54-11 на 10 років позбавлення волі. Після суду, побитого на допитах, перевели в лікарню Замарстинівської тюрми, а згодом перевезли в лікарню Дрогобицької тюрми. Згодом відправили у Сибір.

20 жовтня 1947 року маму, хворого лежачого батька, і малолітніх братів Михайла та Петра забрали на залізничну станцію Потутори на вивезення у Сибір. Ці події зображені в українському художньому фільмі режисера Григорія Кохана “Страчені світанки”, відзнятого у 1995 році на “Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка”. Батько помер у вагоні на станції Топки Кемеровської обл. Приголомшена горем мати почала блудити і після прибуття до Сибіру 1948 р. пішла в тайгу і не повернулася до місця поселення. Братів Михайла забрали в дитячий притулок, а  Петра усиновили, змінили прізвище, рік і місце народження, а також національність.

З 19 вересня 1951 року Гуменюк Орест перебував у 4 лагерному відділенні де працював на будівництві в м. Норильську. Після смерті Сталіна у березні 1953 р. відбулося повстання в таборі на Західній. В країні почався період “Відлиги” і за наказом М. Хрущова почався період амністії.  22 червня 1954 р. в таборі відбувся виїзний суд і, 7 в’язнів з різних республік, в тому числі і Гуменюка О. В. згідно Указу від 24.04.1954 р., як таких, що скоїли злочини віком до 18 років, звільнили з-під варти.

Важка доля спіткала Ореста Гуменюка після повернення з Норильська. Рідних не було,  у приписці відмовили, тому Орест вирішив іти у армію. Теребовлянським військкоматом був мобілізований в залізничні будівельні війська, де прослужив три роки до 1957 р. Після демобілізації з армії вступив у Червонянське с/г училище Золочівського району де здобув професію тракториста. Після закінчення залишився в училищі працювати майстром виробничого навчання. З 1960 року працював майстром виробничого навчання в Бережанському технікуму механізації сільського господарства.

У січні 1964 р. Гуменюк Орест знайшов свого меншого брата Петра, який був усиновлений сім’єю Корощенко, які проживали в Кемерово у Сибіру. Євген Корощенко виховав Петра доброю, чуйною людиною, дав йому вищу освіту. Петро став висококваліфікованим спеціалістом, а згодом директором 108-ї середньої школи Москви. Їхня зустріч перевернула у пам’яті усі тяжкі до болю хвилини життя.

Гуменюк Орест прагнув здобути вищу освіту, щоб його розум, знання завжди служити для відбудови України. Навчався у Львівському сільськогосподарському інституті, який закінчив у 1970 р.  Орест Гуменюк працював 32 роки в Бережанському агротехнікумі на посаді викладача предмету “Технологія металів і електроматеріалів”. Серце завжди у грудях щеміло через те, що Україна не є незалежною державою, а розум шептав що, ще прийде час і тому завжди у голові будувалися плани щодо здобуття незалежності. Маючи доступ до різних матеріалів та сполук, в тому числі і ртуті Гуменюк Орест після звільнення з технікуму  забрав з собою декілька флаконів із ртуттю, поставив їх у півлітрову скляну банку та сховав у підсобне приміщення біля власного будинку. Близько 20 років ртуть знаходилася в ампулах, вкладених у півлітрову герметично закриту банку. Мрії воїна УПА Гуменюк Ореста про незалежність України збулися, а ртуть не знадобилася і була утилізована. У 1992 року був переведений в Бережанську райдержадміністрацію на посаду Голови державного контролю. На вказаній посаді працював до 1994 р. При зміні районної влади був звільнений і вийшов на пенсію. Перебуваючи на пенсії присвятив своє життя активній громадській діяльності. Був керівником Бережанського районного осередку Спілки політв’язнів і репресованих України  (09.03.1999 р. № 019),  Бережанського районного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів  (14.03.2000 р. № 10), Бережанської районної станиці Всеукраїнського братства ОУН УПА ім. Генерала Романа Шухевича (Тараса Чупринки) “Лисоня”   (09.03.1999 р. № 018) Все своє життя за незалежності України Гуменюк Орест присвятив громадській діяльності. З ініціативи Гуменюка Ореста, працівників школи, інтелігенції та молоді села у с. Мечищів було гідно пошановані місця загину воїнів ОУН-УПА, а в центрі села висипано й упорядковано високу символічну могилу в пам’ять про полеглих героїв, борцям за волю України.

Із Божою допомогою Гуменюк Орест Володимирович зумів пройти пекло радянської системи. Про відчайдушну силу волі у боротьбі за незалежність, та наполегливу працю у роки незалежності, про свій вклад у розвиток майбутнього України Гуменюк О. В. неодноразово розказував на конференціях у Бережанському краєзнавчому музеї. Особливо цінним є інтерв’ю записане 11 березня 2016 р. Бойко Наталею та Люшняк Сергієм працівниками Бережанського краєзнавчого музею.

Помер Орест Гуменюк  11 травня 2016 року у Бережанах. Похований  12 травня у рідному селі Мечищів  Бережанського району.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник // Український архів. — Нью Йорк: Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — Т. XIX. — XV + 877 с.
2.  Бережанщина у спогадах емігрантів. Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль» 1993
3. Василь Несімка До Дня Героїв. Богдан Федик. Стаття надана Бережанським краєзнавчим музеєм.
4. Віночок тернових доль. Упорядник Василь Савчук. Бережанська районна друкарня  м. Бережана. 1993
5. Климко Богдан. Мечищів. Мала історія отчого краю. – Бережани, 2013 -236 с.
6. Матеріали Бережанського краєзнавчого музею. м. Бережани, площа Ринок,1
7. Микола Проців  У Сосулівці на Чортківщині вшанували героїв. Стаття надана Бережанським краєзнавчим музеєм.

(*На фото: Експозиція Бережансього краєзнавчого музею присвячена УПА. В центрі Гуменюк Орест Володимирович).