Олімпіада Пащенко

Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту  ТУТ

✏️ Ковальська Марія,  Ліцей №3 м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

✏️ «ОЛІМПІАДА ПАЩЕНКО – АКТИВНА ДІЯЧКА ОСВІТНЬОГО ТА ПРОСВІТНИЦЬКОГО РУХІВ».

 

Олімпіада Михайлівна Пащенко вписала назавжди своє ім’я в історію Української революції (1917 – 1921рр.). Педагог за освітою і покликанням, активна діячка «Просвіти», популярна лекторка, щира, невтомна українка, своїми неабиякими здібностями і цілеспрямованістю якнайкраще прислужила українському національному відродженню. Вона є видатною постаттю українського відродження часів УНР, активною діячкою державотворення, освітнього та просвітницького рухів.

Народилась у сім’ї народних вчителів Михайла Федоровича та Юлії Василівни Пащенків у 1879 році в селі Серби (тепер село Гонтівка) на Могилівщині. Тут у початковій школі вона навчалась протягом 1885 – 1887 років. У 9 років її віддають на навчання в Маріїнську жіночу гімназію м. Кам’янця – Подільського, яку закінчила в 16 років. Педагогічну освіту продовжила в Тифлісі (Тбілісі), де закінчила дворічні педагогічні курси, які надавали їй право «учительницы, воспитательницы». Працювала вчителькою зразкової школи Тифліського Педагогічного Товариства, згодом стала її керівником. Створює українську секцію в «Товаристві народного читання», веде культурно-освітню роботу, налагоджує роботу самодіяльного українського театру, стає лекторкою каторжної тюрми.

Благородство і доброта душі О.Пащенко проявилась під час російсько-японської війни. Закінчивши курси медсестер при жіночій гімназії, добровільно йде на фронт, де працює медсестрою-жалібницею. 15 серпня 1905 року з військовими нагородами (медалі «За усердие», «За храбрость»), але скалічена, на двох милицях повертається О.Пащенко на рідну землю – до батька в село Великий Карабчиїв, де він вчителював після Сербів. Уже 29 серпня була призначена завідуючою школи в Дунаївцях. Національно свідома, збагачена досвідом вчителька активно займається громадською роботою, при школі організувала курси для дорослих та недільні лекції, на які збирались селяни з цілої волості.

За політичні теми і українську мову вже в листопаді 1905 року О.Пащенко заарештували, звільнивши з посади, без права вчителювати в Подільській шкільній дирекції. Від арешту врятували нагороди за участь у війні.

При допомозі директора Київської шкільної округи Тимофія Лубенеця була призначена вчителькою у Ставецьку школу Радомишльського повіту. Але й тут вона розгорнула велику громадську й культурно-освітню роботу, за що була заарештована. Їй було пред’явлено обвинувачення по 131, 132 ст. карного кодексу: «За составление и распостранение на чужом языке (себто українському) противоправительственных речей».

До суду справа не дійшла. Олімпіаду Михайлівну, протримавши в тюрмі біля трьох місяців, за клопотанням керівництва Всеросійської організації Червоного Хреста все ж таки випустили, щоправда, залишивши під наглядом поліції. Вона знову повертається до Кам’янця-Подільського, працевлаштовуючись у приватній школі. Однак, у серпні 1908 р., внаслідок чергового «доносу», О.М. Пащенко знову залишається без роботи.

Життєві дороги заводять її до Москви, де впродовж 1908-1909 рр. вона закінчує педагогічні курси вільною слухачкою та складає звіт про діяльність Червонохресної організації під час російсько-японської війни.

В 1910 р. О.М. Пащенко переїздить до центру Поділля «шукати праці і життя». Тут вона посідає учительську посаду у приватній комерційній школі Мазінга. Захоплюється роботою у «Просвіті».

Із початком Першої світової війни мобілізується сестрою милосердя, із 1915 р. працює в «Селянському шпиталі» в Кам’янці-Подільському. За проявлені старання та відданість справі у прифронтовому повіті нагороджена Золотою медаллю на Станіславській стрічці.

Під наглядом поліції перебувала 12 років, з 1905 по 1917 роки, тому не мала права працювати в державній школі, їй був заборонений і виїзд у село.

Українська революція відкриває нові перспективи перед О.Пащенко. У квітні 1917 року вона бере участь у роботі Українського національного конгресу. З квітня 1917 року стала Членом Української Центральної Ради від Українського педагогічного товариства. У своєму «Життєписі» вона зазначає: «Почалось життя кипуче, невгамовне. Тут вже всіх функцій не перерахувати: член ревкому, виконкому, гласна міської думи, національної ради. А головне шкільництво, відродження української школи». У 1919 році була депутатом Трудового Конгресу України.

Найплодотворнішою була її діяльність у Кам’янці – Подільському на посаді Голови Повітової Земської Управи, Голови Повітової Шкільної Ради, заступника голови «Просвіти», секретаря університетської комісії по відкриттю Кам’янець – Подільського державного Українського університету. Обиралась делегатом на український вчительський з’їзд, Всеукраїнський з’їзд міського самоврядування, Всеукраїнський з’їзд делегатів земства.

Наслідки роботи були такі: з 1 вересня 1917 року розпочато навчання українською мовою в початковій школі силами вчителів, підготовлених на курсах українознавства; 1-го вересня 1918 року відкрито середню школу – українську гімназію ім. Степана Руданського; 22 жовтня 1918 року відкрито Кам’янець – Подільський державний Український університет.

О.Пащенко була активною учасницею реалізації університетського проекту. Повітове земство виділило на цю страву 250 тис крб., кожного року затверджувало кошти для стипендій незаможним студентам.

Ректор університету І.Огієнко так оцінив роль О.Пащенко у створенні закладу: «О.Пащенко завжди допомагала мені в тяжкій праці організації Кам’янецького університету, допомагала енергійно і самовіддано, притягуючи до праці всіх тих, що могли допомагати. Загальними людськими зусиллями всіх створено справді велике диво – Кам’янець – Подільський Державний Український Університет».

А часи були справді неспокійні. У перший прихід більшовиків у травні 1919 року О.Пащенко була заарештована за образу заїжджого комісара, їй було оголошено смертний вирок, на 5 червня був призначений розстріл. Поручились за О.Пащенко університетська рада і професорська рада університету, повітова учительська Спілка та міська Кам’янецька дума, її було випущено з в’язниці з умовою домашнього арешту.

16 листопада 1920 р. Директорія УНР змушена була емігрувати з Кам’янця – Подільського до м. Тарнова. Разом з іншими урядовцями  Кам’янць – Подільський залишив чоловік Олімпіади Михайлівни О.П. Шульмінський. Невдовзі йому запропонували місце роботи в м. Дубно на Волині вчителем французької мови в польській школі.

О. Пащенко розшукала його і разом з сином нелегально перебралися до нього з надією, що знайде відповідну роботу. Але аж до 1939 р. вимушено залишалась домогосподаркою. Усі її спроби працевлаштуватися за фахом наштовхувались на категоричну відповідь з Волинської шкільної кураторії:   «На цалому Волині мейсца немає». А в 1939 р. вона приступає до праці вчителькою української мови в Дубнівській середній школі №1.

В роки Другої світової війни О.Пащенко виступає ініціатором створення місцевого Червоного Хреста та організовує допомогу полоненим на бідним верствам населення міста.

Під час визволення Дубно вона втратила чоловіка О.П. Шульмінського. Не вдалось розшукати сина Юрія. Після декількох років поневірянь О.М.Пащенко вступає до закладу соціального забезпечення – будинку пристарілих. Вона повністю віддається літературній праці. Проте, на жаль, її літературознавчий доробок та драматичні твори, інсценізації і до сьогодні залишаються маловивченими.

Слушно зауважив І.Огієнко: «Все своє життя О.Пащенко віддала громадській праці, особливо в її освітній ланці, маючи за це єдину нагороду – в’язницю і безробіття».

Прожила видатна освітянка довге життя – 93 роки.

Некролог написав її син Юрій Шульмінський: «Все своє життя, як вчителька та письменниця, вона боролась за права української мови та несла поміч ближнім, а тому існуватиме далі в своїх творах, з яких випромінюватиме для наступних поколінь людську мужність та добро».

 

Список літератури

1. О.Завальнюк. О.Пащенко – перша дослідниця історії Кам’янець – По-дільського Державного Українського університету. Матеріали ХІV По-дільської наукової історико-краєзнавчої конференції, Кам’янець – Подільський, Абетка, 2014, с.247-252.
2. Сохацька Є.І. Олімпіада Пащенко – діячка освітянського руху початку ХХ століття, Перша Могилів – Подільська конференція, Могилів – Подільський, 1996, с.136-139.
3. В.Адамський – Олімпіада Пащенко- Шульмінський і Тарас Шевченко у її житті. https://yatran.com.ua/blog/olmpada-pashhenko-shulmnska-taras-shevchenko-u-zhitt/