Menu
завантаження (1)

Олександр Греків 

Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту 👉 ТУТ

✏️ Автор: Ковальова Єлизавета, учениця Глухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Сумської області.

✏️« ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ГРЕКІВ, УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ДІЯЧ, ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖИЙ АРМИИ УНР ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР УНР, ПЕРШИЙ НАКАЗНИЙ ОТАМАН АРМІЇ УНР».

 

Актуальність дослідження  зумовлюється доцільністю та необхідністю бути гідними наступниками великих борців  за Україну,  готувати себе до її захисту від країни агресора, Російської федерації, в умовах її повномасштабного вторгнення на територію України.

Мета  дослідження – популяризувати відомості про життя генерала  Олександра Петровича Грекова головнокомандувача Української Галицької Армії 1919 року, який присвятив своє життя і діяльність відродженню країни та її  війська, боровся за національну ідентичність і територіальну єдність українського народу, наближаючи цим державність та незалежність України. 

Завдання дослідження:

  1. З’ясувати роль генерала Грекова, головнокомандувача Української Галицької Армії 1919 року,     

    у відродженні країни та її війська.

  1. Дати оцінку  історичної значущості визначної постаті земляка, що своєю діяльністю наближав  

    державність та незалежність України.

  1. Окреслити особливості боротьби за права на свою державу та національну ідентичність  

    генерала  Олександра Петровича Грекова, головнокомандувача Української Галицької Армії 

    1919 року, як визначної  історичної постаті.

  1. Визначити основні напрямки популяризації ролі і місця в нашій історії борців за волю і 

    незалежність України, на прикладі самовідданого служіння своєму народові  генерала  

Олександра Петровича Грекова.

Олександр Петрович Греків  (21.11.1875-02.12.1959) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії  Української Народної Республіки, військовий міністр Української Народної Республіки, перший Наказний отаман Армії УНР,  будучи головнокомандувачем Української Галицької Армії, провів наступальну операцію – Чортківську офензиву. Генерал Олександр Греків   присвятив своє життя  відродженню України та її війська, проявив при цьому  свої  високі командирські і особисті якості, боровся за територіальну єдність. Його життя та діяльність є прикладом для наслідування молодого покоління в умовах боротьби із країною агресором – Російською Федерацією. 

Народився 21 листопада (3 грудня) 1875 року в селі Сопич, тепер Глухівського району Сумської області, у дворянській родині. До 18 років юний Олександр жив у родовому маєтку, де отримав ґрунтовну домашню освіту. Потім навчався у Глухівській чоловічій гімназії. Мріяв про кар’єру військового, але як батько та старший брат повинен був здобути вищу освіту.  Після гімназії Олександр закінчив Московський університет (юридичний факультет), 1897 р. та  Олексіївське військове училище, 1899 р. Після закінчення в 1905 році академії Генштабу – Миколаївської військової академії, став командиром роти цього ж полку. Від 1907 р. Олександр Греків був старшим ад’ютантом штабу 3-ї гренадерської дивізії в Москві, а у 1908 р. —  він старший ад’ютант штабу 1-ї гвардійської дивізії в Петербурзі. У 1910 р. був призначений помічником старшого ад’ютанта штабу військ гвардії та Петербурзького військового округу. У 1912 р. вже захистив дисертацію з історії військового мистецтва. Під час Першої світової війни за бойові заслуги в операції під Вільно отримав чин генерал-майора та у тому ж році був нагороджений Орденом Святого Георгія IV ступеня. 

Після жовтневого перевороту генерал-майор Олександр Греків зустрівся з Михайлом Грушевським, за його запрошенням, а в листопаді 1917 перейшов на службу Української Народної Республіки. В листопаді, з ініціативи тодішнього  Генерального секретаря військових справ Симона Петлюри, генерал Греків очолив одну з сердюцьких дивізій котрі були розформовані з подання Винниченка. 10 грудня (старого стилю) 1917 року в наказі №1 з цього приводу Греків писав: “Я необмежено радий що на мою долю випало щастя стати на чолі організації народнього війська, яке має бути на сторожі суверенних прав Українського Народу і ладу на Україні. Твердо вірю, що всі козаки порученої мині дівізії з відкритим серцем підуть на допомогу мині в нашій загальній роботі. Я ж з свого боку буду завші ітти попереду дівізії во всіх галузях її життя і всі мої сили розум і душа належать її.

Закликаю і Вас брати, до спільної праці, до переведення в життя бажань Народних. Козаки, праці багато, вороги не сплять, незабаром вирішиться справа миру, а тому нам треба тепер твердо стояти і ниспускати руки бути готовими до всього. Пам`ятайте, тільки в нашій організованості сила наша, нею ми все здобудем і землю і волю, закрипимо і здобудемо негайний мир. Хто хоче сього і дбає про добро всіх рідних і кровних, мусите биригти спокій і лад на Україні. Тоді тільки засяє сонце волі і ніхто его не загасить. “

Після проголошення Української Держави,  1918 року, Олександр Греків перейшов в опозицію до режиму Скоропадського, очолив українське військове товариство «Батьківщина». Виконував обов’язки Міністра військових справ УНР та Військового комісара Директорії України.

Євген Петрушевич запропонував Олександру Грекову очолити Українську Галицьку Армію. З 10 червня до 5 липня 1919 року генерал Греків був командувачем УГА. Його армія потребувала зброї, боєприпасів, пального, обмундирування, продовольства. Не дивлячись на це, перебуваючи на  чолі Української Галицької Армії, генерал Греків провів один із найбільших наступів цієї армії, відомий як Чортківська офензива. Чортківський наступ у червні 1919 року відбувся, коли галичани, по суті, на одних багнетах прорвалися аж до Львова.  Успіхи Галицької Армії викликали величезне патріотичне піднесення. За три тижні Українська Галицька Армія відвоювала у поляків значну територію  Західних областей  Української Народної Республіки, дійшовши до лінії Броди — Олесько — Белзець — Гологори — Перемишляни — Стратин — Княгиничі — Букачівці. 

На чолі Української Галицької Армії Греків був менше місяця, але те, що він встиг зробити, дорівнювало праці кількох років. Прийнявши команду над розбитою, деморалізованою УГА, зумів перетворити її на потужний бойовий механізм, здатний до рішучих бойових дій. Без жодних технічних засобів, за майже повної відсутності набоїв, маючи набагато менше сил, ніж поляки, генерал здійснив відомий Чортківський наступ. Авторитет Олександра Петровича фактично за два тижні виріс настільки, що вояки готові були йти за генералом у вогонь та воду. Пізніше, багато галицьких старшин присвятили свої спогади саме цьому місяцю, коли армією командував Греків. О. Ключенко, зокрема (один з учасників Чортківської офензиви) згадував:

” Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива,бистрий ум та дар бистрої орієнтації, в його діланнях виявлялася залізна рука. Це відчувалося миттю по обняттю генералом Грековим керування армії”. Наступ був зупинений. Армія була змушена відступати перед кількісно більшим і краще озброєним польським військом Пілсудського, яке відчувало підтримку з боку Антанти. 

У липні 1919 року генерал  мусив остаточно залишити українську армію та військову службу загалом. Всього він відслужив 22 роки й вписав до української історії кілька яскравих сторінок.

У 1920 році Греків Олександр Петрович переселився до Відня (Австрійська республіка), де постійно мешкав упродовж майже тридцяти років. Під час Другої світової війни співпрацював з Організацією українських націоналістів.

 21 вересня 1948 року Олександр Греків був викрадений і заарештований радянською контррозвідкою у Відні. Його доставили в Київ, до Лук’янівської в’язниці. У  1949 році був звинувачений  в участі у антирадянських організаціях і активній антирадянській діяльності, його називали «українським націоналістом» і французьким шпигуном. За постановою Особливої наради при Міністрі державної безпеки СРСР від 6 липня 1949 року 74-річний Олександр Греків був засуджений на 25 років покарання у виправно-трудових таборах. 23 липня того ж року його було відправлено до Озерного табору. Покарання відбував у Тайшеті та Норильську. У таборах генерал-переможець був живою легендою, ковтком свіжого повітря для багатьох в’язнів. Його союзником був  Йосип Сліпий. Нелюдські умови радянських концтаборів не зломили волю генерала: він стійко витримував суворі випробування. У 1956 р. Олександра Грекова нарешті звільнили за амністією. Він зміг домогтися повернення до Відня, де читав лекції про політичну ситуацію в СРСР. У Відні 2 грудня 1959 року помирає генерал Олександр Греків, переможець Чортківської офензиви. Його поховано на цвинтарі у Санкт-Андре-Вердерн, що неподалік від Відня (Австрія).

Всього в українських збройних силах генерал Греків відслужив 177 днів – майже 6 місяців. Оцінити діяльність Олександра Грекова на вищезгаданих посадах досить важко. Перебуваючи на посаді виконуючого обов’язків військового міністра, Греків зміг втримати від розкладу частину українських військ, спромігся частково реформувати їх. Він підтримував усі корисні для українського війська реформи. Досить яскраво виявив себе Греків,  очолюючи Українську Галицьку Армію. Чортківський наступ став найкращою її операцією. Така історична особистість, як генерал Олександр Петрович Греків, має повне право на безсмертя. Тому вдячні українці увіковічненили його ім’я у назвах вулиць Львова та Глухова. Воно  назавжди залишиться у серцях не тільки  глухівчан. Його досягнення будуть гарним прикладом для наслідування сучасної молоді особливо в цей час. Адже саме зараз країна потребує мужніх синів-воїнів, які зможуть відважно боронити українські землі від російської агресії  в часи повномаштабного вторгнення Російської Федерації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Іванущенко Г.  Доля і недоля генерала Грекова. Соборний майдан. 2007. №1 (19). С.5-6. Архів Національного державного історико-культурного заповідника «Глухів», фонд 1102, папка 8.
  2. Ковальчук М. та ін. На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революціях 1914—1921 років. Авт. кол.: А. Руккас, М. Ковальчук, А. Папакін, В. Лободаєв. 2016. С. 352.
  3. Литвин М., Науменко К. Зброй­ні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Харків, 2007. С.220-223. Бібліотечний фонд ГКМ – № 2436.
  4. Наклович С. З споминів про сл. пам. Генерала Олександра Петровича Грекова // Бюлетень Української медично-харитативної служби (колишній Український Червоний Хрест) в Австрії. – Ч.1.: Відень. – 1959. – грудень. – с. 12-18.
  5. Пархоменко В. А. Буремні 1917—1921 рр. в житті генерала О. Грекова (за матеріалами мемуаристики). Вісник Черкаського університету. Серія  Історичні науки. 2010. С. 78.
  6. Роман Коваль, Віктор Моренець, Юрій Юзич. Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади. Київ, 2017.С 116-118. Бібліотечний фонд ГКМ – № 2604.
  7. Тинченко Я. Останній бій генерала. Протоколи допитів О. Грекова. Академия. 1995.  № 2. С. 8. Архів КЗ «Глухівського міського  краєзнавчого музею», фонд КВ – 54723, опис 124.
  8. Шлях перемоги. – 6 жовтня 1957 р. – С. 3.; 20 жовтня 1957 р. – С. 3.; 27 жовтня 1957 р. – С. 3. Архів Української Інформаційної Служби в Лондоні.; 
  9. Греків Олександр Петрович. Вікіпедія – вільна енциклопедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Греків_Олександр_Петрович
  10. Відкритий список. Греків Олександр Петрович (1875): https://ua.openlist.wiki/Греків_Олександр_Петрович_(1875)
  11. Іванущенко Геннадій. Доля і недоля генерала Грекова (До 145-річчя з дня народження). Сумський історичний портал: https://history.sumy.ua/research/prominent-names/99-dolia-i-nedolia-henerala-hrekova-do-136-richchia-z-dnia-narodzhennia.html
  12. Ігор Мельник. «Скок тигра». Чортківська офензива УГА: https://zbruc.eu/node/23244
  13. Історична правда. Українська революція 1917-1921. Наче подих вітру. Чортківська офензива Галицької армії 1919 року:                   https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/06/14/155820/
  14. Євген Кирилюк. Генерал-хорунжий Армії УНР Олександр Греків: http://www.old.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/02668

Дивіться також