Мельник Сергій
Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту ТУТ
✏️ Когут Аліна, 11 клас, Львівська область.
✏️ «Пам’ятай і в серці збережи…» (Зібраний матеріал про героя с. Сілець Сергія Мельника).
…Ворожа куля забрала із життя мою дитину.
І кожен день я ходжу на могилу,
Не вірю, що немає мого сина
І що до мене він ніколи не прийде…
Страшні часи настали на Вкраїні. Ми відчуваємо біль Батьківщини, яка щодня ховає найкращих своїх синів. Дуже тяжко усвідомлювати, що десь там, за декілька сотень кілометрів, гинуть люди. І не прості люди, а герої, патріоти, які не побоялися, дотримуючись нашого гімну-закону, покласти свої душі і тіла за рідну землю.
Час та історія показали, що мало яка влада в Україні робила щось хороше. Вперед ішов тільки народ. Ось і сьогодні важливий кожен боєць, чи то із заходу, чи то зі сходу. Україна ж бо єдина!
Кожного дня все нові і нові жертви. Стогне земля, зрошена кров’ю юних захисників, сотню разів переорана мінами і гранатами, гірко плачуть матері, діти, вдови, наречені.
Війна забирає найкращих, гинуть справжні патріоти України! Не можливо змиритися з втратою рідної людини, а особливо якщо це син. Україна продовжує втрачати найкращих бійців. В зоні бойових дій загинув мешканець села Сілець, Червоноградського району, Львівської області, Мельник Сергій Богданович.
31 липня 2015 року в зоні проведення АТО загинув військовослужбовець 128-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України – мешканець села Сілець Червоноградського району Сергій Богданович Мельник.
4 серпня Сокальщина була у жалобі. Прибузька земля прощалася ще з одним Героєм – Сергієм Мельником. Уже семеро військовослужбовців з нашого району віддали життя за свободу, за Батьківщину.
Мельник Сергій Богданович народився у мальовничому селі Сілець, Сокальського району, Львівської області. 01 вересня 1991 року Сергій пішов у перший клас до Сілецької загальноосвітньої школи, яку закінчив в 2001 року
Освіту здобував в Червоноградському гірничому технікумі. Працював на шахті «Зарічній» горноробочим. Був одружений. Сергій був опорою для батьків, доброзичливим, спокійним, роботящим. (Додаток 2)
Сергію Мельнику був 31 рік, ще жити і жити, а безстрашна війна забрала його молоде квітуче життя. Він був призваний 2 серпня 2014 року. Від служби не ухилявся, взявши повістку, зібрав речі і пішов до війська. Служив у 128 – ій окремій механізованій бригаді. За час служби проявив себе хорошим воїном, товариші відгукувались про нього лише з позитивної сторони.
Товариський, сміливий, чесний, Сергій завжди був готовий прийти на допомогу. У боях ми з ним пережили чимало, він ніколи не був боягузом, завжди безстрашно йшов на ворога, розповідає його побратим Михайло з м. Володимир-Волинський.
А 31 липня в родину Мельників з с. Сілець прийшла страшна звістка: біля міста Біловодськ Луганської області героїчно загинув їхній син Сергій. Горя літніх матері і батька не передати словами, вони довго не вірили цій страшній новині, не могли прийти до себе, бо ж до демобілізації залишилось кілька днів.
Вранці, 4 серпня, тіло полеглого Героя зустрічали в його рідному Сільці.
Односельчани, мешканці сусідніх сіл, друзі, побратими по службі утворили живий ланцюг вздовж дороги в селі, де рухалась колона з полеглим Героєм. З квітами в руках, лампадками та державною символікою, на колінах сотні людей зустрічали Сергія Мельника по дорозі до батьківської хати. А вже в обідню пору на похорони полеглого в зоні АТО Героя зійшлось чи не все село та околиці. Семеро священиків відслужили панахиду та заупокійну Службу Божу.
Отець Петро Якимець, виголошуючи прощальне слово на подвір’ї загиблого воїна, наголосив: “Господь заповідав нам: шануй батька і матір своїх, і буде тобі добре, і будеш довго жити на землі. Крім нашої найдорожчої матері, яка народжувала нас у муках, годувала, навчала, яка не спала ночами біля нашої колиски, маємо ще й другу матір Україну, яка дала нам кров наших предків у жилах, дала мову солов’їну, традиції, звичаї. І ось Сергій, наш безстрашний воїн, у важку хвилину взяв у руки зброю і пішов захищати матір Україну. Митрополит Андрей Шептицький колись казав: Любіть Україну тихою, невтомною працею, і будьте готові пожертвувати за неї своє життя, тому що воля народу здобувається кров’ю кращих синів і дочок. Маємо бути патріотами своєї землі, а патріотом є не той, хто говорить на словах про свою велику любов до України, а той, хто готовий боронити її від ворогів. Таким великим патріотом був Сергій, якого нині оплакують згорьована матір, опечалений батько, уся родина і рідне село. Батьки чекали на старості допомоги від єдиного сина, а сьогодні проводжають його в останню дорогу. Тридцять один рік тому Господь подарував вам сина, а сьогодні забирає його до себе. Мусите, мамо і тато, пережити цю важку втрату і молитися до Господа, щоб Він дарував йому вічне життя”.
Труну з Сергієм, покриту прапором, на якому лежала калина, несли курсанти Академії сухопутних військ, побратими, товариші по службі, однокласники, друзі. Всю дорогу на цвинтар духовий оркестр Збройних Сил України виконував похоронний марш, жалібні мелодії.
Сергія Мельника похоронили на сілецькому кладовищі. Коли домовину з тілом опускали в землю, присутні заспівали Гімн України та мовили: “Герої не вмирають!”. Сергій героїчно загинув у розквіті сил, залишивши важкі рани у серцях мами Марії та батька Богдана. На схилі літ вони залишились без сина, на якого покладали великі надії і сподівання.
Побратим Михайло сказав про Сергія кілька хороших слів. Він зазначив, що загибель Сергія – це велика втрата для їхньої бригади, бо він був надійним товаришем, пам’ять про нього завжди житиме у серцях товаришів по службі.
Пролунав військовий салют в честь загиблого воїна Сергія Мельника. Наш краянин віддав за Батьківщину найдорожче життя. Його вчинок окрилюватиме багатьох. Спи спокійно, друже, хай земля буде тобі пухом. Сергія Мельника пам’ятатимуть завжди, бо Герої не вмирають. Дай, Боже, нашій державі довгоочікувану перемогу, за яку так моляться батьки, дружини, діти, весь український народ…
Схиляючи голову перед мужністю Героїв, які у розквіті сил віддали життя за свою батьківщину. Герої вмирають першими. Їх душі на небесах продовжують допомагати нам, щоб рідну землю не плюндрував ворог, щоб на місце полеглих прийшли інші.
Спогад про героя не помре. Спогад про героя нашого села Сілець Мельника Сергія відобразили у вигляді меморіальної дошки у стінах рідної школи .
Спогади однокласників:
Мені випала така нагода написати спогад про свого однокласника, товариша і хорошу людину Мельника Сергія. У кожного з нас життя розпочинається із шкільного порога. Так склалось, що ми з Сергієм зустрілись у Сілецькій школі… Я пам’ятаю його веселим, вродливим та сміливим. В класі у нього було багато друзів. Ми завжди називали його «Сєрий», тому, що у нього було дуже світле волосся, але він ніколи на це не ображався, навпаки, інколи із цього кепкував. Особливо чуйно він відносився до дівчат. Всі справи, які були йому доручені, Сергій виконував досконало і відповідально.
У кожної людини свій життєвий шлях: хтось його проходить легко, просто, а у когось – тернистий шлях. Важка доля була у Сергія, але після себе залишив добру пам’ять.
Це був справжній герой школи, який став Героєм України. Я горджуся своїм однокласником Сергієм Мельником. Він назавжди залишиться у моєму серці та в серцях усіх однокласників. (Тетяна Шпук – Ройко).
У житті кожної людини є декілька важливих етапів, навчання в школі — один із них. Спогад про воїна АТО Мельника Сергія завжди буде хорошим і добрим. Я була старостою класу, у якому навчався Сергій. Нас у класі було 30. Клас був дружній, веселий. Хлопці наші всі, як один, були мужні і виховані. Сергій був високого зросту і доволі симпатичний. Провчився він з нами дев’ять років, а потім вступив у Червоноградський технікум. Звичайно, завжди буду пам’ятати свого шкільного товариша, бо наша дружба була чистою, безкорисливою. Але, не зважаючи на те, що Сергій був у іншому навчальному закладі, він часто приходив до нас у школу. По закінченню школи, коли ми зустрічались, він завжди з посмішкою йшов на зустріч. Завжди питав: «Як справи? Чи не потрібно чимось допомогти?» Ця втрата для нас є важкою, бо ми завжди пам’ятатимемо і зі слізьми згадуватимемо нашого Сергія. (Наталія Чекальська).
Юний герой назавжди залишаться в нашій пам’яті таким щирим, відкритим і гордим. Герої не вмирають, а стають ангелами. Вони і надалі захищатимуть наш спокій із небес.
Ми горді, що є такі хлопці, і впевнені: наша країна переможе, розцвіте знову буйним цвітом спустошена ворогами земля, бо нині всі українці об’єдналися, та буде так, як сказав Тарас Шевченко:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.