Menu
288772736_1231688904036671_9123032740846756500_n

Георгій Мокрицький

Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».

👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту 👉 ТУТ

✏️ Коваль Аліна – учениця Житомирського міського ліцею №1, Житомирська область.

✏️ «ХРАНИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ НА ЖИТОМИРЩИНІ. МОКРИЦЬКИЙ ГЕОРІЙ ПАВЛОВИЧ»

Минулого року Житомирщина попрощалася з одним із своїх видатних синів – Георгієм Павловичем Мокрицьким, якому цьогоріч виповнилося б 70 років. Краєзнавець, письменник, історик, журналіст, фотохудожник та видавець – ось види діяльності, якими займався цей житомирянин – гордість нашого міста.

 Із відкритого джерела в Інтернеті дізнаємося, що Г. П. Мокрицький народився на Житомирщині 28 січня 1952 року. З дитинства захоплювався всім, що стосувалося рідного міста. У газеті «Житомирщина молода» Володимир Цицюра так пише про перші краєзнавчі кроки Георгія Мокрицького: «У шкільні роки, коли Георгій разом з братом Сергієм почали відкривати для себе батьківщину, першим їх саморобним … альманахом став звичайний зошит, в який хлопці наклеювали газетні вирізки – все про Житомир, його історію та людей» . Вільний час юний краєзнавець із задоволенням проводив у бібліотеках, архівах. Навчалися Георгій та його брат у Житомирській ЗОШ №3.

У 1974 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут (вивчився на агронома). Свою кар’єру почав після демобілізації з армії в обласній організації товариства «Знання» (в 70-х роках знаходилася на вулиці Михайлівській, нині в приміщенні відновленого Михайлівського собору), де був лектором та референтом. А шлях журналіста почав з обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка», потім районної «Зорі комунізму», також газети «Сільське життя». Робота Георгія Павловича в цих виданнях не говорить про те, що він був затятим комуністом, оскільки газет іншого спрямування в Житомирській області тоді було не знайти. Але після розпаду СРСР він працював репортером і відповідальним секретарем першої демократичної обласної газети «Житомирський вісник».

Із 1983 року Георгій Павлович очолював топонімічну комісію Житомирської міськради, яка спочатку працювала винятково формально, але вже наприкінці 80-х років її важливість і значимість у житті Житомира зросла просто феноменально. Як наслідок, краєзнавець написав роботу «Вулиці Житомира». Вагомим досягненням Мокрицького стало перейменування декількох вулиць нашого міста: прикладами цього є вулиці  Івана Фещенка-Чопівського (в минулому Паризької комуни), Михайла Скорульського (колись Семінарійський провулок), Кароля Гейнча (колишній район Хінчанка) та багатьох інших. При цьому краєзнавець керувався не партійними вказівками, а пропонував назвати вулиці Житомира іменами видатних людей, вшановуючи їх пам’ять.

Також Г.П. Мокрицький прагнув створити в Житомирі книжковий магазин краєзнавчої літератури, затим, після закликів активізувати місцеве книговидавництво, створив у 1997-му році видавництво «Волинь». Саме зараз у Житомирі поширюється думка перейменувати сквер на розі вулиць Театральної і В. Бердичівської на сквер Георгія Мокрицького. Житомиряни активно підтримують цю ідею й прагнуть, щоб скоро вона втілилась у життя.

Із 90-х рр. у видавництві «Волинь» вийшло понад 60 видань Г. Мокрицього,  присвячених історії потужних підприємств Житомира та Житомирщини. Автор написав біля тисячі статей і монографію про видатного ботаніка Володимира Липського. Для прикладу, в Інформаційному листі №3 Житомирської обласної організації Спілки журналістів України за грудень 1996 року (в матеріалах краєзнавчого відділу обласної бібліотеки імені О. Ольжича) можемо знайти 9 робіт або самого Мокрицького, або за його участю з різних тем: історія зв’язку на Житомирщині, видатні постаті Житомирщини, про залізничну станцію Житомирщини, про історію вулиці Михайлівської тощо.

Митець активно сприяв встановленню в рідному місті меморіальних знаків та дошок: був ініціатором їх встановлення, а іноді навіть пропонував власні ескізи. Серед таких є дуже багато пам’яток, як, наприклад, Євгену Концевичу  (вулиця Бориса Лятошинського, 14). Як зізнавався сам Георгій Павлович, він також сприяв фінансовій підтримці у культурній справі Житомира.

Майже два десятиліття Георгій Мокрицький працював у складі містобудівної ради Житомира, де завжди намагався зберегти історичність вулиць, приміщень та провулків свого рідного міста.

Цікавою частиною біографії краєзнавця є балотування в депутати Житомирської міської ради. Із основних програмних завдань майбутнього депутата Георгія Мокрицького можна зробити висновки про те, що кандидат у депутати основним своїм завданням бачив окультурення міста та його популяризацію. 

Дуже цікавою є робота Мокрицького із своїм товаришем Сергієм Павловичем Глабчуком. Вони розробили й видали перший в історії міста кольоровий фотоальбом, де текст було подано одразу  шістьма мовами! Ще одне свідчення того, як Георгій Павлович хотів, щоб про його Батьківщину та рідне місто дізналися за межами України.

 Першою в Україні була й енциклопедія «Вулиці Житомира». Вона була винятковою за своєю концепцією: книга розповідає багато цікавого, особливо про  неформальні топонімічні назви тих чи інших районів (Бульвар, Гуйва, Дружба тощо) серед жителів Житомира. Ця книга потребувала неабиякого таланту та журналістських, краєзнавчих та інших здібностей.

Без уваги краєзнавця Мокрицького не залишилися й найменші житомиряни: маленькі читачі-патріоти нашого міста можуть познайомитися із читанкою «Абетка Житомира» та книжкою «Розповіді про Житомир», звідки дізнаються, наприклад, про те, коли в Житомирі став ходити перший трамвай, про характер нашого міста, про місця, які можна відвідати з батьками.

У липні 1993 року Георгію Мокрицькому було присвоєно звання «Заслужений журналіст України». Крім цього, чоловік є володарем нагороди «За заслуги перед містом» I, II та III ступенів, а також членом Національної спілки архітекторів України, почесним членом Національної спілки краєзнавців України, головою обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, почесним президентом Малої Академії Краєзнавців, яка працює на базі обласної бібліотеки для дітей Житомирської обласної ради за програмою «Глобальні бібліотеки в Україні». Указом Президента України №336/2016 від 19 серпня 2016 року видатний краєзнавець Житомирщини Г. П. Мокрицький нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».

 Георгій Павлович пішов у засвіти 26 грудня 2021 року… Але ми, нове покоління краєзнавців Житомирщини, пишаємося тим, що жили в один час, в одному місті з людиною, яка присвятила все своє життя патріотичним ідеям і втіленням їх у життя реальними діями. Нам, нащадкам, залишається тільки пам’ятати й продовжувати справу таких українських діячів, як Георгій Мокрицький. «І ти житимеш не просто у Житомирі, а житимеш Житомиром», – говорив наш наставник. А ми додамо: і житимеш Україною!

Джерела:

  1. Інформаційний лист №3 Житомирської обласної організації Спілки журналістів України (грудень 1996 року)
  2.  Мокрицький Г. Вулиці Житомира. Житомир, 2007. 638 ст.
  3. Мокрицький Г. Розповіді про Житомир. Житомир, 1995. 23 ст.
  4. Мокрицький Г. Цікава Житомирщина: ілюстрована туристична енциклопедія: у 4 томах. Житомир, 2011. Т.1. 323 ст.
  5. Мокрицький Г. Цікава Житомирщина: ілюстрована туристична енциклопедія: у 4 томах. Житомир, 2011. Т.2. 383 ст.
  6. Мокрицький Г. Бібліографічний покажчик. Житомир, 2012. 95 ст.
  7. Цицюра В. Житомирщина молода, Гіляровський Житомира. Житомир, 2002.
  8.  URL:https://www.libertyspace.org.ua
  9. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki
  10. URL:https://www.zhitomir.info
  11. URL:https://zt.20minut.ua
  12. URL:https://www.youtube.com
  13. URL: https://childlibr.org.ua
  14. URL:http://www.encyclopedia.ru
  15. URL:https://www.zhitomir.info

Дивіться також