Василь Верига
ВАСИЛЬ ВЕРИГА – ІСТОРИК, ЖУРНАЛІСТ, БІБЛІОТЕКАР, ГРОМАДСЬКО -ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ ВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ
(Віталіна Запорожан, староста гуртка «Юний краєзнавець» Будинку дитячої та юнацької творчості Заліщицької міської ради Тернопільської області. Керівник: Віталій Каспрук)
Василь Верига народився 3 січня 1922 року в селянській родині, що проживала в с. Колодрібка Заліщицького району. Батько Іван був дяком при церкві Успення пресвятої Богородиці. У 1936 році Василь закінчує народну школу в рідному селі та продовжує навчання в Заліщицькій гімназії (1936-1938 роки). Здобувати освіту йому було легше ніж іншим дітям – українцям, бо мав матеріальну підтримку – стипендію у розмірі 200 злотих. З 1838 року отримує освіту в гімназії м. Коломиї Івано-Франківської області. Після закінчення навчання молодий юнак працює вчителем у школах сіл Рожанівка та Королівка, що на Заліщанщині.
Під час Другої світової війни, у 1943 році, Василь Верига бере активну участь у дивізії СС «Галичина» в чині підхорунжого. В 1944 році це збройне формування було розбите радянськими військами під м. Броди на Львівщині. Після завершення війни, з 1945 року по 1948 рік, перебував у таборі для полонених в Італії та Великобританії. З 1948 року Василь Іванович працює робітником у текстильній промисловості в Англії.
В 1951 році Василь Верига емігрує до Канади і проживає у м. Торонто. На новому місці Василь Іванович починає працюти на пошті та навчатися. Після закінчення місцевого університету, здобув фах історика, а згодом і фах бібліотекаря, пройшовши відповідні курси.
В 1952 році Василь Верига одружився з Оксаною Альботою, українкою родом з Буковини.
З 1961 року Василь Іванович працює в Торонтійському університеті на посаді бібліотекаря. Працюючи у вузі, він стає головою Слов’янської секції та бере участь у міжнародних конгресах славістів. У 1990 році Василь Верига – вже доктор філософії в Українському вільному університеті у м. Мюнхен (Німеччина). Загалом він пропрацював бібліотекарем в університетській бібліотеці м.Торонто понад 30 років
Одночасно Василь Іванович веде активну педагогічну діяльність, читаючи курси українознавства у містах Торонто та Вінніпезі.
Досліджуючи біографію В. Вериги, його трудову діяльність, відзначаємо, що він і відомий громадсько-політичний діяч. З 1966 по 1973 роки – редактор журналу «Вісті Комбатанта». Дане видання цікаве тим, що в ньому друкувалися статті українських емігрантів, які проживали у Канаді та США.
З 1993 по 2003 роки Василь Верига перебуває на посаді віце-президента Світового конгресу українців (СКВУ). В часи горбачовської перебудови СКВУ докладав багато зусиль для того, щоб домогтися проголошення незалежності України. В період з 1996 по 2004 роки Василь Верига працює заступником голови Наукового товариства Шевченка в Канаді.
Крім активної громадської діяльності Василь Верига займається дослідженням історії. У доробку є багатьох наукових праць з історії України. У 1980 році вийшла друком в м.Торонто монографія «Дорогами Другої світової війни». На 260 сторінках автор розповідає про зародження, діяльність та розгром дивізії СС «Галичина». Праця є цінною ще й тому, що Василь Іванович сам був дивізійником. Крім історії створення військового формування в монографії подано відгуки про них в польських та радянських джерелах.
В 1984 році Василь Верига видає у м.Торонто чергову працю – «Під сонцем Італії». В цій роботі на 250 сторінках розповідається про життя в полоні колишніх вояків дивізії СС «Галичина». Книга ілюстрована фотосвітлинами побратимів-дивізійників.
Цікавим є також його дослідження, що були надруковані під назвою «Втрати ОУН в часи Другої Світової війни» в 1991 році (м.Торонто). В даній праці, обсягом 208 сторінок, простежується боротьба ОУН-УПА проти радянських військ НКВС.
Для нас, заліщан, найвагомішою є книга В. Вериги «Там, де Дністер круто в’ється». В цій книзі цікаво і доступно, та що найважливіше достовірно, викладені історичні процеси, що відбувалися на Заліщанщині у I-й половині XX-го століття на прикладі існування учительської семінарії та гімназії. У 1993 році книга була перевидана у м. Львів та доповнена. На 278 сторінках викладено історію вищеназваних навчальних закладів. Автор додає дані про відомих представників інтелігенції Заліщанщини того часу: Осипа Маковея, Василя Бараника, Мар’яна Долинського, Йосифа Шварца.
А в 1996 році Василь Верига видає нову книгу під назвою «Нариси з історії України». В цій праці простежуються соціально-політичні процеси на українських землях наприкінці XVIII-го – початку XX-х століть. Своїми монографіями, численними науковими та публіцистичними статтями автор розповідає про Україну, показуючи міжнародній спільноті багату історію та традиції нашої держави.
За активну громадську діяльність Василь Верига отримав почесні грамоти від уряду Канади. У 2002 році був нагороджений орденом Христа Спасителя від його святості Філарета, патріарха України-Русі. У 2005 році отримав почесну відзнаку за досягнення в розвитку культури та мистецтва від Міністерства культури України.
Василь Верига завжди пам’ятав про своє коріння і мріяв про приїзд на свою батьківщину. І лише після здобуття Україною незалежності, у нього з’явилася така можливість. Василь Іванович неодноразово відвідував Заліщицький край, і, зокрема, наш заклад позашкільної освіти – Будинок дитячої та юнацької творчості. Під час зустрічей Василь Верига допоміг в оформленні експозиції нашого музею «Стрілецької слави». Завдяки його клопотанням придбано з діаспори оргтехніку. Він один із спонсорів Південно-Тернопільської археологічної експедиції, а також презентував книги для фондів Заліщицького краєзнавчого музею та районної бібліотеки.
В свою чергу на замовлення Василя Івановича працівники закладу, гуртківці передавали необхідні пошукові матеріали та інформацію історико-краєзнавчої тематики для подальшого використання у наукових проєктах.
В. Верига завжди вболівав за розвиток рідного краю.
30 грудня 2008 року Василя Вериги не стало. Поховали його на кладовищі у м.Торонто (Канада). На згадку про видатного краянина, вдячні заліщани відкрили меморіальну дошку, присвячену світлій пам’яті Василя Івановича Вериги, вірного сина України. Встановлена вона на будівлі Заліщицького обласного багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, де у 1936-1938 роках навчався гімназист Василь Верига.
Джерела та література:
- Верига В. Там, де Дністер круто в’ється. – Торонто, 1974. – 278 с.
- Верига В. Дорогами Другої світової війни. – Торонто, 1980. – 260 с.
- Верига В. Під сонцем Італії. – Торонто, 1984. – 250 с.
- Верига В. Втрати ОУН в часи Другої Світової війни. – Торонто, 1991. – 208 с.
- Верига В. Сторінки мого життя//Гомін віків. Вип.3. – Заліщики,2012. – 116 с.