«Гефайст», «Люпос»

Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022

«ЖИТТЯ ВІДДАВ БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ»

(Гладій Дарина-Божена, Львівська обл., Червоноградський р-н., с. Новий Витків)

Історично становлення нашої країни відбувалося протягом багатьох віків. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на вільне і незалежне життя. Саме тому важливо пам’ятати історичні постаті та події для того, щоб не забувати про шлях, який довелося подолати українській державі в своєму становленні.

Цікавою історичною постаттю на теренах Радехівщини є Баран Василь Васильович псевдо: «Гефайст», «Люпос». В даній краєзнавчій розвідці подано короткий опис життя і боротьби Василя Барана та записано аудіо спогади його дочки Костюк Зоряни котрі подано окремо. 

13 лютого 1906 року в селі Яструбичі у церкві святого Архистратига Михаїла отець Іван Матвіяс вінчав молоду пару Василя Барана (22 роки, родом з с. Поздимир) та Катерину Михалюк (20 років, родом з с. Яструбичі) [1, арк.. 8].

Молодята проживали в селі Поздимир тодішнього Сокальського повіту. 2 жовтня 1911 року в них народився син Василь. Подорослішавши він брав активну участь у громадських культурно-просвітницьких організаціях. 

З 1930 року вже член ОУН. Неодноразово ув’язнювався польською владою, зокрема, з (25.06.1936 по 05.02.1937, 06.1937 – 09.1939) та табору в Березі Картузькій (07.1934 – 21.12.1934). 

У 1939 -1941 роках керівник пунктів переходу кордону через річку Буг (Сокальщина) між УРСР і німецьким генерал – губернаторством. 

У 1940 у Кракові пройшов навчання у старшинській (офіцерській) школі ОУН. В час німецької окупації 1941-1944 – член Сокальського окружного проводу, утримував легальну крамницю у Сокалі, яка була пунктом підпільних зв’язків та поширення літератури. Із початком збройної боротьби в Галичині увійшов до Сокальського окружного військового штабу Української Народної Самооборони, а пізніше, імовірно, очолив його. 

Навесні 1944 організував сотню УПА ім.. Галайди у Сокальщині, взимку – на весні 1945 – сотню «Тигри». Від серпня 1944 – працівник Служби Безпеки ОУН Сокальської округи, відтак співробітник Штабу Воєнної Округи УПА «Буг» Один з організаторів успішного наскоку відділів УПА на райцентр Радехів з метою визволення в’язнів та призначених до вивозу родин – відповідав за розвідку (25.04.1945). Від 1947 – у спеціальному розпорядженні проводу ОУН [2, ст.. ст.. 961; 3, ст.. 623]. 

15 січня 1949 року під час облави опер групи оточений у криївці біля присілку Збиця (село Яструбичі) з п’ятьма друзями, у безвихідній ситуації застрілився [4, ст.. 105-107; 5, ст.. 118; 6, ст.. 51-57]. 

Ранньою весною 1992 року за ініціативи керуючого Червоноградським будівельно-монтажним підприємством «Прибужжя» Квасниці Івана Гавриловича 1934 р. н. уродженого в селі Яструбичі, і за сприяння директора радгоспу «Прибужжя» Іваніва Володимира Петровича 1950 р. н. уродженого в селі Радванці розпочалася підготовка до встановлення Пам′ятного знаку на місці загибелі українських повстанців.

В останню неділю листопада відбулось урочисте відкриття встановлено хреста. З поміж виступів представників громадськості та влади запам’ятався виступ Костюк Зоряни 1943 р. н. (дочки Барана Василя). В між часі 1947-48 рр. до Василя Барана прибув зв’язковий з Центрального Проводу ОУН. Він повідомив, що провід готує еміграцію Василя на закордон для розбудови закордонної мережі ОУН. Василь запитав зв’язкового: «А як хлопці, які є зі мною?». «Цього я не знаю» – була відповідь. Василь пропозицію відхилив, відповівши: «Цих хлопців я привів у криївку, з ними я розділю їх долю» Ось він яскравий приклад того, яким має бути Провідник свого народу [7, ст.. 5]. 

29 серпня 2021 року, в День пам′яті захисників України, поблизу села Яструбичі патріотична громада молилася за полеглих захисників нашої держави та згадувала про шістьох мужніх хлопців, які в далекому 1949 році загинули в криївці на присілку Збиця. Захід проходив за ініціативи родини Барана Василя, який загинув разом з побратимами [8, ст.. 3]. 

Шануючи усіх, хто присвятив життя боротьбі за свободу та незалежність України Львівська обласна рада прийняла рішення про святкування в четверту неділю травня Дня Героїв або свято Героїв. Після вторгнення російських військ в Україну національний пантеон герої поповнюється щодня. Однак ми повинні пам’ятати і ставити за приклад тих, що поклали на вівтар боротьби за нашу державу своє життя багато років тому. Адже дух українських вояків — борців за волю України є символом незборимості української нації. 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1. ЦДІА у м. Львів, ф. 201, оп. 4а, спр. 11102. Метричні книги м-ка Яструбичі, копії, 1899 – 1944 рр., 61 арк. 
2. Літопис УПА. Нова серія. – Київ – Торонто, 2009. – Т. 12, 13: Воєнна округа УПА «Буг». Документи та матеріали (1943-1952) / Упорядник В. Мороз, О. Вовк. – Кн. 1. – 797 с.; Кн. 2. – 1229 с. 
3. Мірчук П. Нариси історії ОУН 1920-1939 роки / Петро Мірчук. Київ, 2007. 1005 с. 
4. Сироїд В., Голько О. Історія села Поздимир. – Львів, 2013. – 176 с.
5. Пікула Б., Сироїд В. Село Яструбичі. – Львів, 2009. – 183 с.
6. Костюк З. Корчин минуле і сучасне. – Львів, 2003. – 211 с.
7. Іванкевич В. Село Яструбичі – сторінки історії. Присілок Збиця, 15.01.1949 р. // НС – 2021. – № 22 (17514). – Від 28 травня. – С. 5.
8. Анонс // НС. – 2021. – № 36 (17528). – Від 3 вересня. – С. 3.