Ой, у лузі червона калина

Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022

СТЕПАН ЧАРНЕЦЬКИЙ – ЗАБУТИЙ АВТОР «ЧЕРВОНОЇ КАЛИНИ»

                                                                                                           

Шинкарук Олександра Володимирівна, здобувачка освіти 9 класу Гвардійського навчально-виховного комплексу

Науковий керівник: вчитель історії, Письменний Олег Володимирович

      Відома пісня-гімн «Ой, у лузі червона калина» січових стрільців стала символом незламності українців у XX столітті і продовжує залишатися нею в сьогоднішній українсько-російській війні. Однак ім’я автора твору широкому загалу маловідоме. 

       Мета нашого дослідження розкрити для сучасної молоді ім’я забутої особистості.

       На початку XX століття це ім’я було відоме не тільки в Галичині. Степан Чарнецький  український поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театральний критик, режисер та громадський діяч в роки Першої світової війни та визвольних змагань українців в періоді 1917-1919 рр. 

     Давайте розкриємо життєвий та творчий шлях цієї людини та ознайомимо молоде покоління з автором найвідомішої пісні. В роки Першої світової війни серед патріотичної налаштованої молоді Галичини мала назву «Червона калина». Народився майбутній поет 21 січня 1881 року у невеликому селі Шманьківці Чортківського повіту на Тернопільщині. Сім’я була  релігійна, адже його батько Микола був парохом у місцевому храмі, мати Владислава з польського роду. Сім’я була великою, Степан – тринадцята дитина в родині. Батько захворів на тиф і помер, вихованням дітей займалася мати Владислава. Хочемо зазначити, що від цієї хвороби померло троє його братів Станислав, Михайло і Володимир. Після смерті пароха сім’я Чарнецьких мала покинути сільське церковне проборвство (службове і тимчасове місце проживання священнослужителів), адже село отримало іншого священика, який із сім’єю заселили у колишній будинок Чарнецьких.  Складно і нестерпно було дружині пароха Михайла, вела пошуки житла та продуктів харчування для своїх дітей. Про складність життя родини Чарнецьких можна охарактеризувати народним прислів’ям: «Дзвони дзвонять – священика хоронять, імость з проборвства гонять».      Про цю складність свого дитинства він описав у своєму відомому вірші, перенісши власні сімейні  труднощі на усю Україну: «Не хилися, червона калино. Маєш білий цвіт. Не журися славно Україно. Маєш вільний рід». 

      Після смерті батька сім’я переселяється до старшого сина Івана в місто Станіслав (сьогодні Івано-Франківськ), де спочатку Степан навчався у польській школі, однак через його проукраїнську позицію був відрахований. Продовжив навчання в «Реальній школі» у Львові куди переїхала сім’я після трагічної загибелі старшого брата Івана. Вищу освіту здобув у Львівському політехнічному інституті на інженерному факультеті. Отримав професію інженер-мостобудівник, одночасно займався режисурою в українському театрі в Львові.  Вступив у літературні об’єднання «Молода муза», «Молода Польща». Розпочинає друкувати власні вірші і фейлетони.

    Звернемось до характеристики творчого життя поета, яке описував його сучасник та побратим Богдан Лепкий: «Чарнецький – шляхтич і козак в одній особі, дідич і бурлака. Любить поезію старих дворів та сяйво заржавілих мечів, театральних квінтетів. Поезію вбачає у тихій мовчанці вечірнього села і в бурхливім шумі міського полудня. Його обличчя дуже складне. Але воно всміхається в сторону, де видно красу руко-нерукотворну». Відомі його збірки поезії «Годині сумерку», «Годині задуми», «Сумні ідеї». У своїх творах він змальовував трагічну долю українського селянства під час Першої світової війни.

    Протягом нетривалого часу Степан служив у австро-угорській армії брав участь у боях Першої світової війни, але через пацифістські настрої змушений звільнитися. Саме під час Першої світової війни написав головний твір свого життя. Перший варіант гімну січовиків з’явився у 1914 році.

     Зазначимо, що часто змінювався текст твору. Початковий варіант написав режисер театру «Руська Бесіда» – Степан Чарнецький. На передодні Першої світової війни вперше виконана у виставі-трагедії Василя Павловського «Сонце руїни» під назвою «Чи я в лузі не калина була?». Ще однією назвою цього твору була «Розлилися круті бережечки». Саме Чарнецький переробляє слова та мелодію пісні. Григорій Трух додає до куплету ще три строки. Найбільшого поширення пісні відбулося у місті Стрий, де вона стала гімном січових стрільців. Наприкінці 80-их років XX століття з’явився ще один останній четвертий куплет пісні «Не журися червона калина». Його додали українські дисиденти Надія Світлична та Леопольд Ященко. 

       Виконав пісню чотар УСС Григорій Трух. Саме під час проголошення незалежності України 24 серпня 1991року пісня прозвучала у стінах Верховної ради України, у тому ж 1991 році  розглядався проект закону «Про державний гімн України». Пропонувалися три варіанти: пісня січовиків та воїнів УПА «Ой, у лузі червона калина», «Ще не вмерла Україна» та «Заповіт» Тараса Шевченка. 

       Степан Чарнецький щиро співчував українським воїнам, яким довелося воювати на різних фронтах, часто за інтереси чужих для українців імперій – Австро-Угорської та Російської. Щиро співчував цивільному населенню, яке зазнало від бойових дій лиха. Назва твору Чарнецького набула широкої популярності в Галичині. У Львові публікувався військово-історичний часопис «Літопис Червоної Калини». Діяв кооператив, заснований колишніми воїнами Галицької армії «Червона калина». 

        Степан Чарнецький був одружений із Іриною Поповчак, мав двох доньок Олександру та Олену. На жаль, шлюб довго не тривав. Дружина наклала на себе руки – вистрибнула з вікна. Останні роки життя Степана позначилися важкими хворобами, отриманими внаслідок отруєння чадним газом. Помер Чарнецький 2 жовтня 1944 року на 64-му році життя і похоронений на Личаківському кладовищі в Львові. Рід Чарнецьких не припинив свого існування. У його рідному селі та в Львові продовжують проживати племінники.  В честь поета організовано «Червонокалинівські фестини». У 2019 році на шманьківську землю завітала правнучка Олеся разом із родиною. Прямий спадкоємиць Степана є онук Юрій. Молодша донька поета, яка проживала в Львові, доглядала могилу батька, померла 15 серпня 2005 року і похоронена поруч із батьком.

          У своєму дослідженні ми розкрили забуте ім’я автора відомої пісні «Ой, у лузі червона калина». Потрібно пам’ятати про своїх національних героїв, які присвятили життя служінню Батьківщині. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Український інтерес. URL: https://uain.press/blogs/stepan-charnetskyj-zabutyj-avtor-chervonoyi-kalyny-1156939 (дата звернення: 26.04.2022)
2. УкрЛіб. Бібліотека Української Літератури.  URL:  https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=15267 (дата звернення: 27.04.2022)
3. Тернопільстка обласна бібліотека.  URL: https://tobm.org.ua/charneczkyj-stepan/  (дата звернення28.04.2022)
4. Суспільне. Новин. URL: https://suspilne.media/230027-avtor-pisni-oj-u-luzi-cervona-kalina-stepan-carneckij-rodom-z-ternopilsini/ (29.04.2022)