Сергій Дядюша
Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту ТУТ
✏️ Автор: Фененко Богдан – член краєзнавчого гуртка «Світоч» спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Хорол Полтавської області.
✏️«З ІСТОРІЇ РОДУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧЧИКА АРМІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА ДЯДЮШІ».
З ініціативи Українського інституту національної пам’яті ювілей Сергія Дядюші видатного українського військового діяча, генерал-поручника Армії УНР відзначається на державному рівні згідно з Постановою Верховної Ради про пам’ятні дати та ювілеї у 2020 році [9]. На приміщенні нашої школи цього року до свята Дня захисника України встановлена меморіальна дошка цьому діячеві, що стало додатковим стимулом до вивчення його особистості.
Постать Сергія Дядюші є невідомою для більшості мешканців Хоролу і Хорольського району. Тож ми вирішили на місцевому рівні провести пошуки місць пов’язаних з діячем, з’ясувати його предків, чи залишилися нащадки тощо.
Основним джерелом для дослідження в сучасних умовах став Інтернет, де розміщені як сучасні публікації присвячені постаті Сергія Дядюші, так і різночасові краєзнавчі матеріали, які використовувалися членами краєзнавчого гуртка «Світоч» під час вивчення інших історичних постатей і подій пов’язаних з Хорольщиною. Вдалося побувати у краєзнавчому музеї, де на стенді є певна інформація про діяча, а також на вулиці, де колись був будинок, що збудований Іваном Яковичем Дядюшею. Вдалося з’ясувати, що про основні віхи біографії Сергія Дядюші вже є певна кількість друкованих матеріалів, які на жаль не дають цілісного уявлення про його походження, особисте життя тощо. Зосереджена увага дослідників біографів виключно на військово-політичній діяльності.
Найдавніші відомості, що стосуються прізвища Дядюша на теренах Хорольщини (на той час Хорольської сотні Миргородського полку) вдалося віднайти автору в праці Швидько Г.К. «Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р.», де згаданий серед посполитих піших дуже бідних села Тройняки Іван Дядюша [11, с. 232]. Іншими словами цей носій прізвища мав статус селянина, який землі не мав, жив у хаті без подвір’я і за потреби ніс пішу військову службу.
За більше ніж 100 років Дядюші змогли уникнути закріпачення і настачити певні капітали. Алфавітна книга межування земель Хорольського повіту (Алфавит дач планов Генерального и Специального межеваний. Хорольский уезд (1859-1895 гг.)) вміщує інформацію про хутір Дядюша, який перебував у власності титулярного радника Якова Мироновича Дядюші, який володів 76 десятинами і 1500 сажнями землі (близько 83,5 га) [2]. Титулярний радник – в Російській імперії цивільний чин IX класу в Табелі про ранги, відповідав чинам капітана (з 1884 – штабс-капітан) в піхоті, штабс-ротмістра в кінноті та лейтенанту флоту, а також придворному чину камер-юнкера, титулувався «Ваше благородіє» [10]. Яків Миронович, вірогідно, доводився дідом Сергію Дядюші.
На топографічних картах початку ХХ ст. можна знайти розташування даного хутора, а скориставшись рукописом Т. Бридуна «Хорол та його повіт» і звірившись з сучасною публічною кадастровою картою України дізнаємося, що нині це поселення носить назву Павленки. Т. Бридун так описав хутір: селянський, в декілька дворів, колись належав поміщику Естке, а потім Дядюші, а в даний час, садиба й земля закуплена багатими козаками Капшуками [4].
Вірогідно продавши хутір, Дядюші переїздять до повітового міста Хорол. Відомо, що Дядюша Іван Якович, який, вірогідно, був батьком Сергія Дядюші побудував будинок і сарай по вул. Кузнецькій в Хоролі, вартістю 3000 рублів. Про точний час будівництва і яким був цей будинок відомостей не має. Зараз це вулиця 8 Березня, на якій до цього часу збереглося кілька вікових будинків, але з’ясувати чи належав котрий з них Дядюшам не вдалося.
Надвірний радник Дядюша Іван Якович за матеріалами «Адрес-календаря и справочной книги Полтавской губернии за 1904 год» згаданий серед гласних (депутатів) Хорольської міської думи [1, с. 2]. Надвірний радник в Російській імперії цивільний класний чин VII класу в Табелі про ранги, відповідав армійському чину підполковника та військово-морському чину капітана II рангу. Офіційне звернення: «Ваше високоблагородіє» [8].
Ряд публікацій розміщених в всесвітній мережі Інтернет вказує місцем народження Дядюші Сергія Івановича, 26.09.1870 року народження м. Хорол, що й стало для нас відправною точкою для пошуку [6,7,9].
Більше жодних відомостей про перебування його на Хорольщині на сьогодні віднайти не вдалося. В юному віці обравши військову справу за справу свого життя С.І. Дядюша навчався і служив на благо Вітчизни спочатку в лавах військ Російської імперії, згодом Української Народної республіки за межами Хорольщини, провівши останні роки свого життя в еміграції. Помер 23 травня 1933 року. Похований у м. Каліш, Польща [7,9].
З особистого життя відомо, що був одружений, мав 3 дітей (на 1911 р.) [6].
Серед ймовірних родичів С.І. Дядюші відомі брат Дядюша Валентин Іванович (3 листопада 1867 р. – ?), підполковник, закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус в 1887 р., потім Павловське військове училище в 1889 р., продовжив службу в 7 Східно-Сибірському стрілковому батальоні. З 1 листопада 1901 р. офіцер-вихователь Сибірського (Омського з 1907 р.) кадетського корпусу. В роки громадянської війни перебував в білогвардійських військах Східного фронту; влітку 1919 р. в складі Сибірського кадетського корпусу. Одружений, мав дочку [5].
Другим ймовірним родичем є Дядюша Адам Іванович (1873 (?) – 1927) – турок. Підібраний під час російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр. і усиновлений генералом Іваном Дядюшиним. Особистий почесний громадянин Хорольського повіту Полтавської губернії. Працював на Єкатерининській залізній дорозі. Одружений на Францисці Бенедиктівні. Діти: Валентин, Віра, Людмила [4].
Про нащадків С.І. Дядюші і інших його родичів на сьогодні інформації віднайти не вдалося, але відомо, завдяки мережі Інтернет, що носії даного прізвища є у Києві, Знам’янці Кіровоградської області, Черкаській області, Сваляві Закарпатської області тощо.
Поступ родини Дядюш на Хорольщині вражає. Вони з простих дуже бідних державних селян зуміли надбати певні маєтності, отримати статус дворян і просунутися в «Табелі про ранги» до посади генерала Російської армії.
Наше вивчення особистості С.І. Дядюші триває лише кілька тижнів і не претендує на завершеність. Пошук продовжуватиметься. В майбутньому, матеріали зібрані нами будуть використані для написання МАНівської роботи з історичного краєзнавства.
Список літератури
- Адрес-календарь и справочная книга Полтавской губернии за 1904 год. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nipol.ucoz.ru/load/poltavshhina/adres_kalendari_i_pamjatnye_knizhki_poltavskoj_gubernii/adres_kalendar_i_spravochnaja_knizhka_poltavskoj_gubernii_na_1904_god/97-1-0-1263.
- Алфавит дач планов Генерального и Специального межеваний. Хорольский уезд (1859-1895 гг.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nipol.ucoz.ru/load/poltavshhina/poltavskaja_gubernija/alfavit_dach_planov_generalnogo_i_specialnogo_mezhevanij_khorolskij_uezd_1859_1895_gg/98-1-0-1161
- Бридун Т. Хорол та його повіт. Рукопис.
- Дядюша Адам Иванович. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tfde.dp.ua/
- Дядюша Валентин Иванович. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://histpol.pl.ua/ru/?option=com_content&view=article&id=6232.
- Дядюша Сергей Иванович. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://histpol.pl.ua/ru/?option=com_content&view=article&id=6232.
- Дядюша Сергій Іванович. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/.
- Надвірний радник. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
- Пустовгар Олег Уродженець Хорола, військовик армії УНР на службі Україні: до 150-річчя Сергія Дядюші. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://poltava.to/project/6451/.
- Титулярний радник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
11. Швидько Г.К. «Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/item/0009570 С. 232