Микола Степаненко
Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та уновій рубриці сайту 
ТУТ
✏️ Іванова Крістіна, Кіровоградська область.
✏️«МИКОЛА СТЕПАНЕНКО – ЗНАКОВА ПОСТАТЬ СУЧАСНОЇ ІСТОРІЇ».
Микола Леонтійович Степаненко – громадсько-політичний лідер, борець за правду та справедливість, справжній патріот України, порядний і сміливий чоловік, який довгі роки закликає українців до боротьби за права на свою державу та національну ідентичність.
М.Л. Степаненко народився 10 березня 1949 року у селі Злинці у бідній багатодітній сім’ї колгоспників. Вчився у школі №1, а у 1963 році з батьками переїхав у Одеську область (м. Іллічівськ). У 1967 році закінчив ГПТУ №22. З 1968 по 1972 роки служив у Радянській Армії (ГРВН). З 1972 по 1974 роки вчився у Одеській спецшколі міліції, яку закінчив з відзнакою. З 1974 по 1975 роки працював слідчим СВ МВС УРСР на Чорноморському Басейні. З 1975 по 1978 роки вчився в Київській вищій школі МВС СРСР, яку теж закінчив з відзнакою. З 1978 по 1983 роки працював у штабі МВС УРСР на посадах: інспектор, старший інспектор, помічник головного інспектора інспекції. З 1983 по 1984 роки працював начальником інспекторського відділу ГУВС м. Києва, у 1984 – 1986 роках очолював Дарницький РВВС м. Києва. З 1986 по 1988 роки працював заступником начальника училища міліції МВС УРСР. 26 квітня 1986 року очолив загін (320 чоловік), який виконував завдання у зоні Чорнобильської АЕС. З 1988 року по 1991 рік очолював тилову службу УМВС Київської області з Чорнобильськими підрозділами. На знак протесту проти зловживань в системі ОВС, у вересні 1991 року звільнився. З 01.09.1991 року пенсіонер МВС, полковник міліції.
З 1991 по 2005 роки був генеральним директором фірми “Бріз”, потім ТОВ “Український сувенір”. У1996 році познайомився з В. Чорноволом, який став для Миколи Леонтійовича прикладом чесного політика в молодій незалежній Україні, для якого пріоритетами були захист прав і свобод громадянина своєї країни та забезпечення національних інтересів нашої Держави. Саме В. Чорновіл вплинув на подальше життя Миколи Степаненка. У 1998 році він обирався головою Київської обласної організації та членом Центрального Проводу Народного Руху України. З 1999 по 2005 роки очолював комісію НРУ по розслідуванню вбивства В.М. Чорновола та Є. Павлова. З 2005 р. по 2006 рік працював помічником міністра внутрішніх справ України і продовжував розслідування. У 2006 році, втративши надію на виконання Президентом України Віктора Ющенка обіцянки “Бандитам – тюрми”, не бажаючи ставати на шлях зловживань, звільнився з МВС та повернувся в ТОВ “Український сувенір”, який відтворює техніки, узори української вишивки та розвиває художні народні промисли.
У 2007 році, за результатами складного та небезпечного розслідування вбивства В. М. Чорновола, яке вважає злочином проти держави, підготував та видав 1-ий том книги “Майже все про загибель В. М. Чорновола”. Тут слідчий відкрито назвав імена замовників вбивства. Попри погрози, підпали майна та знищення власного бізнесу в 2010 році написав та видав 2-ий том книги, де називає багато прізвищ із кола владних структур та президента В.Ф.Ющенка, наводить факти їхньої не зовсім чесної та порядної діяльності. У 2014 році закінчив 3-ий том “Чому не розкрито вбивство Чорновола” , де вказує, що “правоохоронна система України за останні роки деградувала настільки, що вже не здатна приносити користь суспільству та потребує повної реорганізації”, а “перемогу на виборах В. Януковича можна вважати великою національною поразкою, яка має глибокі причини, що криються у всьому станові нашого суспільства” Завершальним словом цього тому стало Звернення до Майдану, учасником якого був особисто, де він розповідає про злочинну владу усіх попередніх президентів і дає покрокові поради для досягнення результату, серед яких такі: “Якщо до нової влади потраплять олігархи-бізнесмени, ми матимемо те, що мали. Бізнес і влада не сумісні. Президент України повинен мати один капітал – довіру народу. Нову владу, якою б вона не була не можна випускати з-під контролю народу. Тому, єдність, мир і слава Україні”.
Вже у 2016 році він видає 4-й том “Вбивство В.М.Чорновола загальмувало прогресивний рух України”. У цьому томі автор висказує свої сміливі висновки з приводу зомбування населення через ЗМІ, опозицію до влади, про результати Революції Гідності, називає причини анексії Криму, війну на Донбасі називає війною, а не АТО, порожнечу Мінських домовленостей через “олігархів-миротворців” та гітлерівські плани Путіна щодо України та Європи, дає характеристику Світовим Альянсам та робить пророцтва щодо майбутньої війни з Путіним. Вражає те, що Степаненко ще у 2016 році знав, попереджав і говорив про те, що вже сталося у 2022 році. “Путін санкцій не боїться. Він боїться втратити владу. А ще більше боїться вмерти”. “…Усі міжнародні закони виявилися безсилими перед законом сили Росії та цинізмом її керівництва, який межує з діями психічно хворої людини”. Микола Леонтійович робить невтішні висновки та дає слушні поради, які вже виконуються у сучасній війні з Росією. “….Світ бачив амбіції Леніна, Сталіна, Гітлера, світ їх пережив, переживе і амбіції Путіна. Головне зараз розкрити згубність цих амбіцій і показати їх усьому світу і, в першу чергу, громадянам Росії”. Чи не це відбувається вже зараз? Увесь світ розкрив очі і побачив справжнє обличчя палача-Путіна та Росії – держави-терориста. Степаненко відкрито говорить: “Я – українець, нащадок русинів, і цього досить. Я не хочу стати московитом-росіянином. А Путін – егонський вепс – захотів належати до великої нації, хоча і є по духу московитом – великим росіянином, а по суті тим, чим його накачали в ФСБ – більшовицько-імперським г…ом.”
У 2017 році Микола Степаненко видає 5-ий том, здебільшого бібліографічний “Покалічені покоління”, в якому на прикладі свого села, свого життя і життя людей його покоління, розкриває усю історію виникнення України, наводить докази, різні архівні та документальні джерела і дуже переймається, що українці забули свою славну історію і не хочуть її вивчати. Письменник зробив такий висновок: “Ті, хто розмовляє російською мовою, дають підставу путінцям втілювати в дію ідеї “Русского мира”, “Русской Украины”, “русскоязычных украинцах”. Він закликає: “Українці, схаменіться, подивіться навколо, будьте хоча б громадянами своєї Держави”. Автор бідкається: “На жаль мільйони людей мого покоління були осліпленими і оглушеними, ізольованими від правдивої історії своєї батьківщини….Як визначити ступінь духовного каліцтва мого покоління? Бувають часи і випадки коли неможливо людину переконати і повернути її з радянського минулого, тоді я мовчу і співчуваю таким людям, як інвалідам радянської ідеології”.
Миколою Степаненком написано і надруковано близько 150 статей, у т.ч. наукових (на теми культури, проблем боротьби зі злочинністю, проблем бізнесу та політики).
У 2004 році він обирався головою громадської організації “Земляцтво Кіровоградщини” у місті Києві. Має державні нагороди, але найвищим вважає звання – “Українець і громадянин України”, а нагородою – можливість жити дітям та онукам в незалежній правовій Україні.
Ще з 2005 року родина Степаненків розпочала акцію по вишиванню “Рушника Національної Єдності” усією Україною (толокою) та з його допомогою будувати незалежну, демократичну Україну. “Рушник Національної Єдності” став народним. У нього зашили свої найкращі побажання Україні і її народу, своїм нащадкам, більше тисячі людей. Вишивали рушник у 25 областях України, а також у чотирьох українських діаспорах за кордоном, починаючи з Канади. Довжина рушника 9 м. Узор має три частини: минуле, сучасна Україна та майбуття – духовний світ. Використані знаки Трипілля, Київської Русі, Козацького барокко, а також сонце, зірки, священні числа та сварги.
Два роки вишивання, майже сотня заходів, це – кожний раз свято, кожний раз згадка про історію нашої землі починаючи з Мезінської культури. З 2008 року родина Степаненків розпочала презентацію РНЄ і провели їх до початку активної фази війни 2022 року більше сотні. Ці акції знову ж розповідь про історію нашої землі в символах та знаках, виставки та концерти. Це мало неабиякий успіх у Канаді, Польщі, Румунії, Молдові, Італії, Франції і, навіть Москві. Усі ці заходи проводили за свої сімейні заощадження, Міністерство культури не цікавилося такими заходами.
До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 2014 році родина Степаненків організувала вишивання подібного Рушника на честь поета. Тоді він вишивався у всіх куточках України, які пов’язані з його життям. Завітав Рушник і до містечка Новомиргороду, де колись бував Тарас Григорович. Тут вишивальниці залишили свої стебки на історичному полотні.
Микола Леонтійович вже двічі привозив “Рушник Національної Єдності” до свого рідного села Злинки, вперше, аби вишивальниці малої батьківщини залишили свої стебки на символічному полотні, а вдруге, аби презентувати його на Святі села. Не забуває наш земляк землю, на якій народився, хату, де промайнуло важке дитинство, довгу стежку до школи, своїх односельчан. Завжди привітний, гостинний, приїздить до Злинки киянин аби порибалити на ставку, пожити пару днів на Каскадах, проїхати рідними вулицями, зустрітися з друзями та однокласниками, поспівати старовинних пісень із сусідами, пригостити дітлахів писанками та українськими сувенірами, а школярам та вчителям подарувати унікальні книги та збірники історичного спрямування аби читали та пізнавали історію свого народу.
Маючи трьох онуків, у вихованні яких він зіграв неабияку роль, Микола Леонтійович дуже уважно ставиться до молодого сучасного покоління. Він вважає, що саме на їх долю випало важке випробовування – боротьба за свою незалежність, відстоювання цілісності України, виборювання права на життя. Вже чотири місяці точаться запеклі бої на фронті, а Микола Степаненко допомагає захисникам, їздив на передову, є членом територіальної оборони одного з районів м. Києва.
Люди шуткують: “Людина з села виїхати може, а от село із людини ніколи”. З дитинства закоханий у коней, Микола Леонтійович багато років тримає у своєму господарстві конячку, власноруч виготовив віз та кабріолет і частенько “ганяє” вулицями передмістя Києва. А ще сам доїть козу, виготовляє бринзу, вирощує курочок та овочі у власній теплиці. І, найголовніше, він завжди носить вишиванку – український оберіг, а про значення узорів, типу вишивки різних регіонів знає більше, ніж будь-який науковець.
Отже, Микола Степаненко – це знакова постать в сучасній історії, а його життя є прикладом самовідданого служіння своєму народові та боротьби справжнього українця за українську державу, мову, націоналізм.
Використані джерела:
- Степаненко М.Л. Майже все про загибель В.М.Чорновола. т.1. / Київ: Вістка, 2007. – 552 с.
- Степаненко М.Л. Майже все про загибель В.М.Чорновола. т.2. / Київ: Вістка, 2010. – 442 с.
- Степаненко М.Л. Чому не розкрито вбивство В.М. Чорновола. т.3 / Київ: ТОВ “Юрка Любченка”, 2014.- 392 с.
- Степаненко М.Л. Вбивство В.М. Чорновола загальмувало прогресивний рух України, т.4. / Київ: ТОВ “Юрка Любченка”, 2016. 602 с.
- Степаненко М.Л. Покалічені покоління. т.5. / Київ: ТОВ “Поліпринт”, 2017. 642 с.
