Лебедко Валерій
Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту 
ТУТ
✏️ Автор: Шевченок Христина, КПНЗ ЦТКЕУМ «Меридіан» КМР, Гурток «Юні екскурсоводи». Керівник гуртка: Войтовицька Тетяна.
✏️ «Лебедко Валерій».
Найдорожче, що є в кожного з нас, це родина. Але родина, то не тільки сім’я. Родина це і учнівський колектив, і гурток у навчальному закладі, і мешканці рідного міста, і вся Україна. Це почуття було в українців завжди, війна вивела назовні наше почуття єдиної родини. Українці борються за свою свободу, допомагають тим, хто бореться, і один одному у важкий воєнний час.
В рамках Всеукраїнської краєзнавчої акції учнівської молоді «В традиціях високої звитяги» вирішила долучитися до внесення до золотої книги пам’яті народу сотні і тисячі імен славних його синів і дочок, хто своєю діяльністю наближав і наближає державність та незалежність України.
Своє дослідження про Валерія Лебедко я присвячую його світлій пам’яті, громадянській відвазі та самовідданості, силі духу, стійкості та героїчному подвигу воїна – земляка, який загинув при виконанні бойового завдання по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України
На фасаді навчального закладу, де навчався мій тато, і куди в цьому році вступаю я, встановлено сім меморіальних дошок. Це пам’ять про тих, випускників, які загинули у визвольній війні проти російської агресії з 2014 року захищаючи свої сім’ї, свою родину, своє рідне місто, свою Батьківщину. Ще немає дошки, але вона обов’язково буде, наймолодшому – двадцяти однорічному юнакові Валерію Лебедко.
Він не створив власну сім’ю, не вступив до омріяного вищого навчального закладу, не набув фах танкіста про який так мріяв… Валерій майже нічого не встиг у цьому житті. Своє життя, як і більшість місцевих хлопчаків, він мріяв пов’язати з технікою і заради цього вступив до Індустріального коледжу Криворізького Національного університету за спеціальністю «Обслуговування та ремонт рухомого складу і спеціальної техніки залізничного транспорту». Згадуючи студентські роки Валерія, викладач історії коледжу згадує : «Він дуже здивував мене тим, що єдиний в групі читав паперові книги. Не просто читав, а захоплювався ними. Цікавився військовою технікою часів Другої світової війни, особливо танками. Багато мабуть тим і зіпсував собі зір, але незважаючи на це, часто просив у мене почитати «ненадовго» якісь книги.» «Валерій був дуже спокійний, ніколи ні з ким не конфліктував. Одногрупники спочатку сторонились його, через флегматичність характеру, але згодом почали щиро підтримувати цього безпосереднього хлопчину. Разом ходили до атлетичної зали на секцію арм реслінгу, грали в футбол. Починаючи з першого курсу, Лебедко брав активну участь у художній самодіяльності, мав гарний голос, любив співати з хлопцями під гітару». Пригадує класний керівник Худан Надія Олександрівна. А ще вона розповіла, що він дуже жалкував, що вручення дипломів випускникам відбулося не в актовій , а в спортивній залі без урочистостей на його улюбленій сцені. Без концерту, без глядачів… Пандемія завадила святу. Після закінчення коледжу працював електрослюсарем на КЗР Комбінаті. У березні 2021 року Валерій Лебедко призваний до лав ЗСУ Службу проходив у 44-й окремій артилеристській бригаді імені Данила Апостола. Безпосередньо у 150 протитанковому дивізіоні, 3-й протитанковій артилеристській батареї, девізом якої було гасло « Вогонь запеклих не бере». За сумлінну службу та краще несення служби на бойовому чергуванні солдат Валерій Лебедко напередодні Нового року отримав подяку командира батареї ПТКР. Це був останній Новий рік в його житті. В ту страшну ніч 24 лютого навідник гармати Лебедко, як і решта бойових товаришів став на захист Батьківщини. Ще до початку рашистської навали Лебедко В. С. у квітні 2021року , після закінчення курсів навідників гарматних установок, уклав контракт із ЗСУ на проходження подальшої служби. Від цього кроку його відмовляли рідні, але Валерій чітко заявив, що це його остаточне рішення. 7 квітня 2022 року під час руху військової колони по автодорозі Запоріжжя – Донецьк поблизу Вільнянськ, в результаті ворожого авіа нальоту вибуховою хвилею скинуло з броньованої техніки МТЛБ декількох бійців. Серед загиблих був і Валерій Лебедко. Юнак загинув від черепно-мозкової травми несумісної з життям. У Кривому Розі у Валерія залишились мама, вітчим та бабуся.
Посмертно Лебедко В.С. удостоєний нагрудного знаку “За заслуги перед містом» 3-го ступеня, який отримала мама Світлана Григорівна. Дуже шкода, що після смерті, ми дізналися про нього набагато більше, ніж за життя. Звичайний криворізький хлопчина з хоробрим сталевим серцем і відкритою душею, був і залишається членом нашої великої криворізької родини.
Вічна слава Герою.
Список інформаторів та посилання на використане відео:
- Войтовицька Тетяна Андріївна , вчитель історії ,
- Лебедко Світлана Григорівна, мама.
- Худан Надія Олександрівна класний керівник .
- https://www.facebook.com/100050576280794/videos/1231085747429167
- https://www.facebook.com/100002028633724/videos/pcb.2798849150421699/1030231831213624
