Костянтин Пестушко
Всеукраїнська акція «В традиціях високої звитяги».
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту ТУТ
✏️ Колісниченко Артем, Дніпропетровська область.
✏️ «КОСТЬ ПЕСТУШКО – СТЕПОВИЙ ОТАМАН».
Історія твориться й сьогодні. Та багато ще залишилося невідомих фактів про державотворення України. Важливої ролі набуває всебічне дослідження історії у часи Українського визвольного руху 1917-1921 рр. Це один із найважливіших періодів історії нашої Батьківщини. На території нашого краю знайшлися небайдужі патріоти, які підняли місцевий люд на боротьбу за волю, за рідну землю, своєю діяльністю впливали на становлення Української держави.
Сьогодні забуті імена героїв України повертаються з небуття. В лютому 2019 р. на Криворіжжі вперше пройшли пам’ятні заходи на честь 121 річниці з Дня народження лідера антибільшовицького повстання в Кривому Розі Костянтина Юрійовича Пестушко. 23 серпня 2019 р. 17-й Криворізькій окремій танковій бригаді було присвоєно ім’я головного отамана Холодного Яру Костянтина Пестушко. Криворіжці запропонували відзначити знаменну дату в історії України – сторіччя антибільшовицького повстання, що спалахнуло в Кривому Розі 12 травня 1920 р. встановленням в нашому місті пам’ятника лідеру повстання отаману Костю Степовому – Блакитному. І ось, нарешті, з нагоди 100 – річчя Украінської революції і 30 – річчя Незалежності України 16. 05 . 2021 р. в Кривому Розі був відкритий пам’ятник отаману Степової дивізії роботи криворізького скульптора О. Канібора. Це історична подія для всього Придніпров’я, бо це перший в нашому краї монумент військовому діячу періоду національно – визвольних змагань. Цей пам’ятник допоможе нам переосмислити свою історію, відкривати її нові сторінки. Кривий Ріг – не лише місто металургів і гірників, а й борців за незалежність України.
Революція Гідностi та агресія Росiї щодо України 2014року, нарешті повномасштабна війна 2022р. – всi ці сучасні події частково повторюють події стоpiчної давнини, що вже вiдбувалися на землях України.
Саме тому вивчення, аналіз та здатність вчитися на своїх помилках, аби не повторити їх у майбутньому, надає дослідженню селянської боротьби сторічної давнини, особливої гостроти та актуальності. Сьогодні, в непростий час випробувань для українського народу, дуже важливо не забувати сотень і тисяч борців за нашу державність, які протягом багатьох років в умовах репресій більшовицької влади вели виснажливу боротьбу за волю України. Великі жертви були принесені на вівтар майбутньої самостійності нашої Батьківщини. Серед них – повстанський ватажок Криворіжжя Кость Пестушко – отаман Степової дивізії.
В умовах відсутності реальної державної влади в Україні 1919р., «білого» та «червоного» терору, з’являється отаманщина – селянський повстанський рух періоду визвольних змагань, який охопив майже всю територію Південно – Східної і Центральної України. В пробуджені селянської стихії прийняв активну участь і Кость Пестушко, уродженець с. Ганнівки на Катеринославщині. Під час антигетьманського повстання Кость приєднався до війська Симона Петлюри. Він зробив свій остаточний вибір – вірність жовто – блакитному прапору і українській національній ідеї.
«Вмирати зовсім не страшно, коли знаєш, що смерть не така й страшна, як хтось думає. Але померти ні за цапову душу – дуже страшно … За таку смерть нащадки проклянуть… Я тільки раз поклявся перед нашим жовто-блакитним прапором вмерти за нього. Вмерти за нашу священну національну ідею збираюсь тільки один раз. Такої смерті й шукаю вже три роки, і я її колись знайду.»
Кость Пестушко
На сходці села Ганнівка його було обрано головою волосного ревкому і комісаром Ганнівської волості. Прикриваючись офіційним становищем, Пестушко став створювати українську підпільну організацію. Кость Пестушко переконав мобілізованих в Червону армію односельців об’єднатись і виступити проти влади більшовиків та їх політики «воєнного комунізму».
Навесні 1920 р. року в Криворізькому повіті було засновано дві підпільні організації. В першій, на чолі з Іваном Клепачем і Миколою Скляром, більшість складали боротьбисти. Вона займалась підготовкою до масштабного повстання в серпні 1920 року і не проявляла зовнішньої активності. Центр другого повстанського комітету знаходився у волосному центрі Ганнівка (нині в складі Кіровоградської області). Її очолив воєнком Ганнівської волості Кость Пестушко, який під час чергової більшовицької мобілізації 12 травня 1920 р. підняв повстання в Кривому Розі і перейшов до активних дій, сформувавши Степову (Першу Олександрійську) дивізію: «За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашому народові!»
Повстання, яке вибухнуло в Кривому Розі, стало стрімко розповсюджуватись степом. До Костя Пестушка, тепер отамана Блакитного, почали приєднуватись інші повстанські загони, що діяли на Криворіжжі, зокрема отамани : Сергій Клепач, Пилип Хмара, Голик – Залізняк, Ілля Іванов, визнаючи за цим двадцятидворічним молодим чоловіком беззаперечне лідерство. До повстанців приєдналось чимало криворіжців. Так почався славний і трагічний шлях Степової дивізії, яка громила Червону армію та звільняла Херсон, Кривий Ріг, Петрове, Олександрію, Черкаси і сотні сіл.
Відомо, що Врангель пропонував Пестушкові спільними діями взяти Єлисаветград і відтіснити Червону армію, але отаман категорично відмовлявся від усіх зв’язків з білогвардійцями. Степова дивізія переможним маршем вирушила до Холодного Яру, де Кость Степовий – Блакитний був обраний Головним отаманом.
Тож бачимо, як із невеликого загону повстанців сформувалася ціла дивізія – до 20 тис. селян, яка на своєму шляху долала більшовицьку диктатуру в Катеринославській, Херсонській та Кременчуцькій губерніях І головна заслуга в цьому молодого отамана Костя Блакитного, який зміг об’єднати селянство ідеєю національного визволення.
Навесні 1921 року планувалось всеукраїнське повстання. Координатором цього повстання на Криворіжжі був доктор Гелев, а на Катеринославщині – Кость Блакитний. Очолити повстання мав генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко, що діяв на Єлізаветградщині. Діяльність підпільного повстанського комітету, очолюваного Пестушко, була досить успішною. Для нейтралізації діяльності Степової дивізії та Костя Блакитного Надзвичайна Комісія розробила цілу спецоперацію. 9 травня 1921 року Кость Блакитний потрапив у пастку в рідному селі Ганнівці і загинув в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Його останніми словами – за свідченнями чекістів – були: « Умираю за рідну Україну». А молодший брат отамана Федір, який став свідком його останнього бою , стверджував, що останніми словами Костя були: « Як буде Україна вільною , передайте привіт!»
Основними гаслами «Всеукраїнського повстанського комітету» були: «1) завзята боротьба за Українську самостійну державу; 2) геть партії — свій національний фронт; 3) самодіяльність найширших кіл громадськості. Хай сам народ, а не партійні крикуни, будує власну державу». Таким чином, ми переконуємось, що широкий повстанський рух на Криворіжжі, до якого належав отаман Степовий – Блакитний, був не «політичним бандитизмом» і «куркульською контрреволюцією», як затаврувала його діюча більшовицька влада, а справжнім українським національно – визвольним рухом з національними гаслами і національною ідеологією. Тому ми вважаємо отамана Костя Пестушко справжнім Героєм України.
Ми маємо пам’ятати тих людей, які реально змогли повести за собою маси всупереч політичній ідеології, нав’язаній тодішньому суспільству. Настав нарешті час вшановувати справжніх Героїв України. І пам’ятник, встановлений 3 роки тому в с. Ганнівка на трасі Кривий Ріг – Олександрія отаману Костю Пестушко, чергове нагадування нам про те, що народ, котрий має таких героїв, рано чи пізно здобуде собі і славу, і волю. Останніми представниками влади Української Народної Республіки в 1921 – 1922 рр. були селянські отамани – і Батьківщина мусить сказати про них вдячне слово, повернувши їх імена в історію як борців за незалежність і самостійність України.
Селянський син К. Пестушко зумів підняти з колін тисячі простих українців, запалити їх вільнолюбною ідеєю боротьби за власну державу. З учорашніх селян викував дисципліновані лави свідомого національного війська, і, попри молодий вік – 22 роки, очолив їх, проводячи блискучі військові операції. Він був обраний Головним Отаманом повстанських сил і спромігся об’єднати селянський повстанський рух під прапором боротьби за самостійну Україну на значній території – від Кривого Рогу до Холодного Яру. Його приклад повертає молодим сучасним українцям віру в себе, в можливості українського народу зорганізуватись, щоб, поставивши національну честь і гідність понад усе, таки здобути омріяну великим воїном Костем Блакитним – Степовим Українську Україну. Свою історичну місію молоде покоління виконає лише тоді, коли запалить себе бойовим духом Костя Блакитного, благоговійною любов’ю до рідної української мови і спопеляючою ненавистю до російського окупанта.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
- Братаніч Б.В. Історія рідного краю. Дніпропетровщина / Б.В. Братаніч, М.І. Романенко. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2007. – 414 с.
- Кость Блакитний. Отаман Степової дивізії. / Колектив авторів; за ред. Коваля Р.М. – Кривий Ріг: «Терни», 2016. – 100 с.
- Коваль Р. Повернення отаманів Гайдамацького краю / Р. Коваль – К.: Діокор, 2001.
- Мельник О.О. Антибільшовицький рух опору на Криворіжжі (1919 – 1923) /О. О. Мельник – Кривий Ріг, 2018. – 295 с.