Гайдук Ілля
Всеукраїнська краєзнавча акція учнівської молоді “В традиціях високої звитяги” Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО ПРИЙДЕШНІХ ПОКОЛІНЬ
Касянюк Валерія, Дніпропетровська область, НВК “ЗНЗ-Тернівський ліцей”
Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
Історія і сучасність України, українського народу – це літопис героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили і життя для добра рідного народу, його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна – це справа героїв, для яких добробут країни понад свої особисті та будь-які інші інтереси. Саме таким героєм нашої держави є криворіжець Гайдук Ілля.
Гайдук Ілля Віталійович народився 6 червня 1993 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. У 2008 році здобув базову середню освіту у Криворізькій загальноосвітній школі № 57. З 2008 до 2011 року навчався у Криворізькому державному комерційно-економічному технікумі за спеціальністю «Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі».
У 2012—2013 роках проходив строкову військову службу в Криму в 47-му полку особливого призначення «Тигр» Кримського територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (військова частина 4125, село Краснокам‘янка Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим).
Після служби був козаком і сотником Інгульської паланки Війська Запорозького Низового, псевдонім Чучупака.
Під час Революції Гідності був командиром Криворізької Самооборони Євромайдану. Гайдук Ілля яскрава особистість, активний громадський діяч, вірний друг і відданий син свого часу. Проводив військовий вишкіл добровольців, готових стати на захист Батьківщини. Сповідував кредо холодноярських повстанців «Воля України або смерть».
Його побратими згадують: «Ілля з декількома козаками самооборони прибули першими на захист прапора на будівлі виконкому Криворізької міської ради. І коли їм запропонували відступити до приходу підкріплення, бо «тітушок», які йшли захоплювати міськраду, було більше сотні, він сказав: «Якщо я навіть залишусь один, то не дам зняти український прапор».
У зв’язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року Гайдук Ілля був мобілізований як доброволець до лав Збройних сил України, сам кілька разів ходив до військкомату. Був солдатом, номер обслуги 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область. Перший місяць, перебуваючи у частині, зі своїм підрозділом, виїжджав на навчання. З літа 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, місяць ніс службу на блокпосту в Донецькій області.
6 червня 2014 року на святкуванні свого 21-го дня народження в козацькому колі він говорив: «Я прожив таке коротке життя, але маю стільки справжніх друзів, яких декотрі не здобули за довгі роки».
13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли до Луганського аеропорту на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777) під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51 під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ на висоті 700 метрів був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». У результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, у Дніпрі проводилися експертизи ДНК для ідентифікації.
Шестеро із загиблих десантників — мешканці Кривого Рогу: старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович, сержант Рєзніков Євгеній Сергійович, молодший сержант Коснар Павло Леонідович, старший солдат Самохін Антон Олексійович, солдати Гайдук Ілля Віталійович і Дубяга Станіслав Вікторович
20 червня 2014 року Гайдук Ілля Віталійович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу посмертно, відзнакою міста Кривий Ріг “За заслуги перед містом” ІІІ ступеня посмертно, нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно), відзначений УПЦ КП медаллю «За жертовність і любов до України» (11.06.2015, посмертно), відзначений ГО «Криворіжці» нагрудним знаком «Гідність і честь» (01.10.2015, посмертно). За словами матері героя, Надії Гайдук, у 2019 році її родина повернула орден, яким посмертно нагородили її сина в адміністрацію Президента, оскільки той же самий орден було вручено генералові Віктору Назарову, військовому, якого судили через службову недбалість, що призвела до катастрофи літака.
25 липня 2014 року Гайдука Іллю Віталійовича поховали на кладовищі «Весели Терни» міста Кривий Ріг. На його пам’ятному козацькому хресті написано «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою положить за друзів своїх».
5 листопада 2014 року в місті Кривий Ріг на фасаді будівлі Криворізького державного комерційно-економічного технікуму (вулиця Кузнецова, 41), де навчався Ілля Гайдук, встановлено меморіальну дошку.
13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам’ятні плити з іменами загиблих воїнів.
18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам’ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську
9 березня 2016 року за ініціативи демобілізованих бійців, родичів загиблих військових, волонтерів у Кривому Розі відкрито перший у країні пам‘ятник військовим, які загинули в АТО. На монументі викарбувані імена земляків, які полягли під час військової операції на сході України, зокрема і Іллі Гайдука.
У листопаді 2017 року Тернівський районний суд Кривого Рогу розглянув заяву матері десантника Надії Гайдук й визнав факт загибелі її сина внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Мати Іллі Гайдука згадує: «Є фото. На одному з них син сидить з хлопцями й планують, як вони зроблять місто європейським. А через два дні тут були вже люди з табличками тих, хто загинув у літаку. Ілля мріяв, планував. Він бачив мирну, цивілізовану, красиву Україну. Моє ім’я – Надія, і я живу надією, що Росія паде, а Україна переможе».
Захисник України Ілля Гайдук загинув заради миру в Україні, заради майбутнього прийдешніх поколінь.
Вічно палатимуть свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях, а розмірений бій хронометра нагадуватиме про час скорботи, душевного болю і жалю.
Література:
- https://suspilne.media/40859-vin-mriav-pro-mirnu-civilizovanu-krasivu-ukrainu-mati-zagiblogo-v-il-76-bijca/
- https://ukraine-memorial.org/ua/biography/gayduk-illya-vitaliyovich/
- https://memorybook.org.ua/4/gaiduk.htm
