Олександр Моісеєнко
Всеукраїнська акція “В традиціях високої звитяги”.
👉 Знайти дослідницькі роботи та обов’язково обговорити їх можна за хештегами #УДЦНПВ #краєзнавство2022 та у новій рубриці сайту ТУТ
✏️ Барбарук Олександр – вихованець гуртка “Пішохідний туризм” Сєвєродонецького міського Центру національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді. Керівник – Кісляков Віктор – керівник гуртка “Пішохідний туризм”.
✏️ “МОІСЕЄНКО ОЛЕКСАНДР – ВОЛОНТЕР І ПАТРІОТ“.
Для того, щоб з’явився справжній внутрішній світ людини і моральні якості, необхідний, як правило, сильний зовнішній вплив. Такою подією для Олександра Георгійовича Моісеєнка став початок АТО у 2014 році – війна на Донбасі. Під час буремних подій АТО загартувався його і без того сильний характер; поняття борг перед Батьківщиною, громадянська позиція, волонтерство і творчий пошук злились в ньому і стали сенсом життя.
Олександр Георгійович Моісеєнко народився у м. Сєвєродонецьк 3 лютого 1974 року. Його батьки Моісеєнко Георгій Євлогійович та Надія Карпівна виховували сина з повагою до робітничих професій, з шаною і любов’ю до праці і Батьківщини, відповідальністю за свої вчинки.
Як і більшість дітей тих часів послідовно пройшов етапи: дитячий садок, школа, середній спеціалізований заклад (Сєвєродонецький хіміко-механічний технікум) відділення техніків-механіків де і захопився тим, про що з дитинства мріяв – конструюванням техніки. У 1993 році успішно закінчив СХМТ і був направлений на роботу у велике підприємство СДВП 2Азот”. В тому ж 1993 році, отримавши повістку міського військового комісаріату, пішов служити до лав української армії, де здобув військову професію механік-водій БМП-1, потім БМП-2.
Пропрацював на СДВП “Азот” до 2005 року, а потім відкрив своє діло – став приватним підприємцем. Весь час у Олександра Георгійовича існували захоплення: він був активним членом байкерського руху, виготовляв і ремонтував автотехніку на замовлення, реставрував військову техніку, приймав участь в урочистих автопробігах, різноманітних молодіжних патріотичних заходах, пов’язаних з “реконструкціями” військових історичних подій Другої світової війни. Поступово розквітнув його талант у побудові чудових мистецьких композицій з металу, які знайшли своє місце в архітектурному ансамблі Сєвєродонецька.
У 2014 році ні хвилини не вагаючись Олександр зробив свій вибір – громадянина, став на захист постраждалих мешканців сіл і міст визволених ЗСУ. Всебічна допомога військовим і людям спустошеного війною краю – стала його моральним обов’язком. Зібравши навколо себе однодумців, знайшовши підтримку серед підприємців м. Сєвєродонецька та деяких членів міської ради, він уже 23 липня 2014 року, коли ще йшли бої за визволення Лисичанська, з друзями на своїх автомобілях забезпечував доставку хліба та води мешканцям міста. Потім розміщував постраждалих, біженців у готелях, школах Сєвєродонецька, квартирах небайдужих сєвєродончан. Тут сповна виявився його талант організатора, мужність і сила характеру.
Сам йшов до військових, запитував, що необхідно полагодити, відремонтувати з техніки, озброєння і працював, не рахуючись з часом. Навколо нього зібралась ціла бригада однодумців, допомагали хто чим міг: хтось працею, хтось грошима, хтось матеріалами. Хлопцям – військовослужбовцям і місцевим жителям везли волонтерську допомогу, все що було тоді потрібне: від цвяха до хліба!
В майстерні настала гаряча пора: ремонт техніки, виготовлення станін до кулеметів, нашивка бронелистів. В осінньо-зимовий період – виготовлення і доставка на передову модернізованих печей-буржуйок, конструкція яких дозволяє готувати на них їжу і сушити обмундирування, використовуючи мінімум дров, що досить важливо для військових. А за цим всім величезна праця, завзятість, громадянська позиція нашого МАГа. На багатьох мистецьких роботах, які знаходяться на вулицях нашого міста стоїть абревіатура МАГ. Яка пояснюється дуже просто – Моісеєнко Олександр Георгійович. МАГ – чарівник, який з металу зробить красу для людей.
З уламків снарядів і мін – сумного відлуння війни на Донбасі, творчістю митця створені пам’ятники військовим, що не повернулись з цієї війни. Роботи – пам’ятники: “Дзвін пам’яті” Моісеєнко О.Г. подарував у м. Суми, “Хрест крові” місту Львів , “Радість сусідів” музею м. Яремче, пам’ятний знак “Всім, хто пішов захищати Україну” (м. Коломия), “Книга пам’яті” (м. Підгородне Дніпропетровської області), “Хрест Героїв” (смт. Станиця-Луганська Луганської обл.), 2 пам’ятники “Вишка ДАПа” (у музеї АТО м. Києва та у м. Хмельницький). Він був біля самого м. Донецька, де у селі Червоний Партизан загинули відважні, справжні герої – захисники української землі. А ворог, немилосердний ворог, не зміг не оцінити висоту ратного подвигу цих хлопців, їх рішучість, мужність і сміливість, самопожертву заради перемоги, і віддав їх тіла для погребіння. Олександр Георгійович на перепохованні читав свій вірш, а люди, чужі цим померлим бійцям, плакали. Це був дух єднання всіх громадян України і впевненість – ми переможемо!
Потреба робити щось значуще, необхідне людям, привела його в громадську організацію “Волонтери Сєвєродонецька – для АТО”, так він став небайдужим членом громади міста. Його не обходять стороною ні проблеми військових, ні проблеми рідного міста.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
- Газета “Сєвєродонецькі вісті” № 49 від 04.12.2015 р.
Інтеренет-ресурси:
- https://dn.depo.ua/ukr/severodonetsk/koli-u-severodonetsku-z-yavitsya-park-kovanih-skulptur-25052016200000
- https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/1976825-oleksandr-moiseenko-inzenermehanik-skulptor-i-volonter.html
- https://farwater.net/kultura/lixolete-ato-kak-severodoneckij-svarshhik-pomogaet-lyudyam-ponyat-uzhas-vojny
- http://sever.lg.ua/2016-04-16-aleksandr-moiseenko-inzhener-mekhanik-skulptor-i-volonter-prosto-ya-rabotayu-magom